Лаовай

Вони пояснили, що на Хайнанi серф не такий хороший, як, наприклад, в Індонезii чи на Фiлiппiнах, але нам пощастило, що ми приiхали саме на цей пляж, бо саме тут i зависае бiльшiсть серферськоi тусiвки острова. Про що ми зможемо переконатися ввечерi. «Ввечерi? – кажу я. – Я думала, ввечерi на хвилях небезпечно». «Це правда, – погоджуеться серфер Лi Му. – Увечерi ми не катаемось на хвилях, але у нас буде вечiрка. Сьогоднi, саме в цю суботу, святкуватимемо рiчницю вiдкриття першого серферського бару на Хайнанi, який зветься «Бо», – ми влаштували з цiеi нагоди мiнi-турнiр, на який приiхали нашi друзi з Фiлiппiн».

Класно, оце нам повезло, – знялися в рекламi йогурта, ще i з серферами затусили. «А можете нас навчити основ серфiнгу? Ну так, щоб я могла хоч на двi секунди встати i проiхатися по хвилi?» – не вгавала я. «Це треба спецiальнi борди для початкiвцiв, вони у нас на сховищi, завтра можете поiхати з Лiу Лонгом, а вiн заодно потренуеться давати уроки, вiн у нас стажуеться. Також я б порадив iнший пляж».

Класно! Я завжди хотiла спробувати, але все боялась вiдчути себе iдiоткою i нiколи не наважувалась. А тепер, коли нашi знайомi нам допоможуть, я вiдчуваю, що це не важливо, впаду я чи встану, головне взяти участь у цiй затii.

Ми всi втрьох поiхали до готелю, щоб перевдягтися до вечiрки та почекати на Риту. Вийшовши з таксiвки, ми купили пива, смажених горiшкiв та соняшникового насiння i гуляли брудним пляжем уздовж дороги. Менi було так хороше на душi – втекла з роботи, iду пляжем, завтра вчитимусь кататись на серфi.

Ну i що, що тут трохи брудно? Зате люди навколо привiтнi i посмiхаються. Свiт неiдеальний, i я його все одно люблю, так само, як i цю краiну, повну протирiч i нiсенiтниць.

Коли повернулися Рита з кавалером (в рекламi вони закохались одне в одного, i в реальному режимi, очевидно, могло статися те саме), ми були вже трохи пiдвипившими, сидiли iз щасливими посмiшками на березi моря i дивилися на бабунь, якi охоче та енергiйно танцювали своi напiвтанцi-напiваеробiку, трохи збиваючись з ритму, але з посмiшкою до вух.

Я часом доеднувалась до iх танцiв, а коли стомлювалась, сiдала назад до пива, зернят i розмов.

Кiм купалась у нiчному морi, а ми з Брайаном балакали. Йому дуже подобалось iсти смаженi соленi зернята, i вiн не розумiв, чому в США нiхто iх не iсть. «Це тому, що у вас е бургери i картопля фрi, i люди не розмiнюються на такi дрiбноти, як зернята, якi ще й лущити треба», – казала я. Брайан погоджувався смiючись.