Лаовай

Коли ж на початку шляху ти дiзнае5шся, що пункт призначення знаходиться на вiдстанi 45-ти кiлометрiв, ти просто вирiшуеш туди не йти. Можливо, тому всесвiт не вiдкривае нам усiх планiв одразу? Може, тому ми повиннi якийсь час iти навпомацки, щоб на пiвшляху зрозумiти, що нам потрiбно?

Ми бiгли додолу сходами, а вони не закiнчувались. Ми настiльки втомились, що я була готова впасти без сил у будь-який момент, i тодi я побачила дорогу. Вейвей одразу вирiшила, що треба випити. Далi ми вже спускалися у мiсто дорогою, шукаючи магазин алкоголю.

По дорозi був магазин домашнього байцзю – китайська горiлка 58-ми градусiв. Я б навiть сказала, що це самогон, вигнаний iз колоскiв i дуже приторно пахучий. Ми нiчого не iли з вчорашнього ранку, але випили по п’ятдесят самогону i пiшли далi.

Єдине, що в мене не змокло, – це грошi та фотоапарат. Я iх загорнула в пакетик. У наметi пiд час дощу мiй рюкзак блокував краплi i забрав весь удар на себе разом з одягом, але Вейвей мала теплi речi, якi ми планували вдягти.

Спустившись до Далi, ми знайшли хостел, де зупинились i помились в нiжному гарячому душi. Про нього я мрiяла всi чотири години, протягом яких ми бiгли вниз з гори. Я одягла хостельнi шльопанцi 43-го розмiру, закуталась у теплу кофту, i ми пiшли пити «криваву Мерi».

Далi – це чудове миловидне мiстечко у провiнцii Юньнань, воно знаходиться на вiдстанi 250 кiлометрiв вiд провiнцiйноi столицi Куньмiна. Разом з двома iншими мiстами Далi – одне з найстарiших в Китаi i, здаеться, ще й належить до культурноi спадщини ЮНЕСКО.

Колись у наших колах було популярним всюди ходити пiшки. Я навiть читала про китайця, який, послухавши пiсню I would walk 500 miles, прийшов до своеi коханоi з мiста Аньян провiнцii Хенань в мiсто Гуанчжоу провiнцii Кантон i освiдчився iй. В той час два моiх друга-алкоголiка вирiшили довести всiм, що можна дiйти вiд Куньмiна до Далi за тиждень пiшки, при цьому п’ючи пиво i палячи цигарки.

Похiд так i не трапився або, можна сказати, трапився, але не так. Вони дiйшли пiшки хiба до автостанцii, а там далi сiли на автобус i поiхали.

Коли приiздиш у старе мiсто Далi вранцi, воно закутане туманом i гiр ще не видно. Вулицi викладенi старою i новою брукiвкою, вiдчиняються маленькi сiмейнi кафе, де можна скуштувати китайський снiданок – м’яснi пирiжки на пару, рисову кашу, жаренi довгi несолодкi пончики та соеве молоко.