Монети для патріарха

)]

Власне, нiчого дивного. Розповiддю про його подвиг хоч трохи зм’якшили поразку.

Тодi iхню сотню послали на допомогу сандомирцям проти варшавцiв[4 - Варшавська конфедерацiя пiдтримувала шведiв, сандомирська – боролася проти них.Конфедерацiя – збройний союз шляхти.] i наказали розiгнати невеликий загiн шляхти. Розiгнали. І з розгону врiзалися у шведських мушкетерiв та гренадерiв, якi раптом опинилися там, де ще мить тому нiкого не було, i якi дiяли, мов пальцi однiеi руки.

А хорунжий союзного польського загону раптом чомусь вирiшив, що Варшава краща за Сандомир, i вдарив з тилу.

Мусiй сам не пам’ятав, як вирвався з тiеi веремii, i лише через певний час, побачивши кров на клинку, зрозумiв, що не просто втiкав, а когось-таки зарубав, i навiть, можливо, не одного.

Хоча той, хто каже: «Я нiколи не тiкав», – скорiше зовсiм не воював.

Голоси вiн почув надвечiр i незабаром побачив цю четвiрку – вони, либонь, вiдстали вiд своеi частини.

Двое шведiв iшли, мало не обiйнявшись, гранатну сумку на правому боцi було дуже добре видно. У пам’ятi спливли фiгури гренадерiв, що кидали пороховi гранати. Вони були… Точно, вони були склянi!

Мусiй обережно натиснув на гачок – i вибух вiдкинув обох гренадерiв у рiзнi боки.

Двое iнших пальнули з мушкетiв по кущевi, за яким Мусiя (коня вiн залишив трохи вiддалiк) уже не було.

Дурнi! Нiколи не можна стрiляти, якщо не бачиш куди!

Мусiй напав на них, як вовк на молодих недосвiдчених хортiв. Один лише встиг витягти шпагу, як отримав заряд шроту з пiстоля. Проте останнiй змусив сердюка згадати молитви! Вiн був трохи досвiдченiший, та й учився, мабуть, краще, бо зустрiв Пройдисвiта знаменитим «шведським манiром», тримаючи у правiй руцi шпагу, а в левицi мушкет з примкнутим багнетом, поставивши iх хрест-навхрест, – як то кажуть, хто не знае, що це таке, нехай спробуе.

Пробити такий хрест спереду було просто неможливо, а коли Мусiй пробував зайти збоку, швед швидко розвертався на пiдборах, знову опинявся хрестом уперед i пробував дiстати Мусiя то шпагою, то багнетом (якби вiн був трохи талановитiший, то був би кiнець Ільченковi).