Привиди серед нас

Велике дзеркало, об яке вона боляче вдарилася, загрозливо задрижало, а пiдозрюваний кинувся навтьоки.

Коли патрульна вилетiла за ним на вулицю, то зрозумiла, що той уже безслiдно зник.

* * *

Рiвне. Четвер, 3 вересня 2020 року. 09:50

– Тобто? Ти хочеш сказати, що це не вiн принiс руку? – вкотре перепитав Войтюк.

– Льошо, скiльки можна повторювати? Не вiн!

Власта знервовано ходила кiмнатою, час вiд часу кидаючи погляд на кримiналiстiв, якi безцеремонно окупували помешкання й вивчали кожен його сантиметр.

А надто саму кiнцiвку, що хтозна-звiдки тут опинилася.

– Господи, добре, що Катя всього цього не бачить! – Власта притлумила нудоту, що вкотре пiдступила до горла.

– Думаю, нам варто залишити iх у твоему помешканнi, – кивнув Кир’ях на експертiв, вiд яких тхнуло мiцним запахом цигарок; Женi раптом шалено захотiлося курити. Оперативник змусив себе вiдмовитися вiд цього задоволення. Натомiсть знову принюхався i цього разу розпiзнав ще один запах: ледь уловимий аромат цукерок.

Звiсно, ними бавилася не Власта. Катя – ось хто справжнiй любитель солодкого з-помiж усiх його знайомих. – Ми можемо ненавмисне затоптати важливi слiди. Можна випити кави десь неподалiк?

– Женю, до мене у квартиру нiхто не заходив. Якi слiди? Вiн стояв на порозi, вклав менi у руку папiрець, а я його вiдразу спробувала затримати.

– Але ж ця рука якось опинилася у твоiй квартирi, – заперечив Женя. – Як iнакше вона могла сюди потрапити, якщо нiкого чужого тут не було?

– Власто, можливо, до тебе ще вранцi хтось приходив? Ну, не знаю, листоноша, скажiмо.

Чи просто сусiд? Чи майстер якийсь?

– І я не помiтила, як менi на порiг поклали людську кiнцiвку? Льошо, нiкого тут не було. Окрiм мене та Катi. Навiть Артем уже кiлька днiв не приходив.

– Ну, Власто, так не бувае, – заявив Кир’ях. – Хтось мусив принести цю руку. Не з повiтря ж вона з’явилася. Можливо, ти не помiтила, як вiн ii пiдкинув? Може, вiн заздалегiдь поклав ii на порозi, потiм подзвонив у дверi, а ти вiд шоку, що вiн заявився до тебе додому, не зауважила? Власто, вона вже лежала на порозi i, поки ви боролися, вiн непомiтно штовхнув ii ногою тобi у помешкання.

Ось i все, – розвiв руками. – Власне, це едине логiчне пояснення. Ти у цiй ситуацii справдi могла не помiтити. Існуе чимало дуже вправних людей. Знаеш, скiльки я таких зустрiчав за тридцять рокiв служби? Такi люди здатнi поцупити будь-що у будь-кого просто з-пiд носа.