Привиди серед нас

Я тебе наберу, коли вони будуть у мене на руках… У нас зараз два об’екти: Сарни та Рокитне… Так… Добре, бувай.

– Думаю, багато рокiв тому Єгор не помилився щодо того, хто позбавив життя коханця вашоi дружини, – мовив Кир’ях, цього разу не чекаючи, поки його спiврозмовник перечитае чергове повiдомлення, тепер уже з месенджера. – Вiн був не з тих, хто в такому помиляеться. Крiм того, вiн би нiзащо у свiтi не взявся проводити розслiдування для колишнього вбивцi.

Новацький не зронив жодного слова, лише спокiйно роздивлявся оперативника.

– Хто керував вашою фiрмою, поки ви сидiли у в’язницi?

– Мiй молодший брат i… я, – його суворе худе обличчя розтягнулося у посмiшцi, на щоках з’явилися зморшки. – Думаете, iз в’язницi я не мiг приймати рiшення й давати розпорядження? Я вам бiльше скажу: бiзнес у мене не один. І в тюрмi я цiлком справлявся майже зi всiма своiми обов’язками.

– Чому ви проживаете у Рiвному? Бiзнес же ваш у Луцьку.

– Гм… А отут ви погано попрацювали, – посмiхнувся Новацький, чим неабияк подратував Кир’яха.

 – Ви б мали знати, що ми вже давно ведемо справи не лише в Луцьку, але й у Рiвному та Тернополi. У Луцьку в нас усе давно налагоджено. Тому мiй брат живе i працюе у Тернополi (ми вiдкрили там фiлiал лише минулого року). Ну, а я тут, – розвiв руками.

«І чому ж саме ти тут, а не твiй брат?»

– Що за справу ви доручили розслiдувати моему колезi? – Кир’ях звузив очi, скануючи поглядом Новацького. Цей тип йому геть не подобався.

Обличчя Новацького знову розтягнулося у посмiшцi – значно ширшiй за попередню. Його жовтi зуби свiдчили про надмiрну любов до цигарок. Шкiдлива звичка, яку мав i Кир’ях.

– Розслiдувати справу, за яку Єгор Скляр запроторив мене за грати багато рокiв тому, – спокiйно пояснив Новацький.

Чоловiк розслаблено сидiв на стiльцi, не приховуючи насолоди, з якою спостерiгав за реакцiею Кир’яха. Чай його поволi вистигав, так само як i кава полiцейського. Обидва чоловiки про них давно забули.

– Тодi, – почав Новацький, – Єгор зробив величезну помилку. Вiн вирiшив, що то я вбив такого собi Вадима Краса. Єгор Скляр зробив усе, щоб посадити мене за вбивство, якого я не скоював. Перебуваючи у в’язницi, я поставив собi за мету, – чоловiк витримав багатозначну паузу, посмiшка зникла з його обличчя, а погляд став твердим i безкомпромiсним, – змусити його виправити цю помилку.

* * *

Рiвне. Четвер, 3 вересня 2020 року.