Привиди серед нас

Патрульна завмерла вiд подиву й здригнулася, коли зненацька хтось ухопив ii за лiкоть. Женя Кир’ях. Оперативник багатозначно подивився на неi, вiдтак кивнув, вiтаючись, i простягнув келих iз вином.

Властi важко було збагнути, як у кафе могло нагромадитися стiльки людей. Усi вдягненi у траурний одяг, вони стиха мiж собою перемовлялися, зiбравшись у маленькi групки й чекаючи, поки з’явиться священник (на його присутностi наполягла матiр загиблого, сам Єгор нiколи б не згодився). А коли огрядний високий чоловiк iз довгою сивою бородою у чорнiй рясi нарештi явився, розмови несподiвано припинилися i настав той до болю неприемний момент.

Прощання з людиною назавжди.

Властине хвилювання посилилося. І не лише тому, що за двадцять хвилин спостерiгатиме, як попiл обережно розвiюють над землею, нiби викреслюючи людину з цього свiту.

Некомфортною iй видавалася i присутнiсть такоi великоi кiлькостi людей на поминках Скляра.

Бiльшiсть цих людей за життя Єгора ненавидiла.

* * *

Рiвне.

Середа, 2 вересня 2020 року. 15:30

Кир’ях завершив телефонну розмову, все ще всмiхаючись:

– Летять на тиждень до Єгипту! Ось кому зараз по-справжньому добре. Один з наших оперативникiв – ти його, мабуть, не знаеш, – пояснив, коли Власта спантеличено глипнула на нього. – Узяв дружину, малого сина й усi чкурнули у вiдпустку. Ось те, що я називаю рацiональним використанням тiеi дрiбки днiв, яку нам дають на вiдпочинок. Правильно, а чого тут сидiти у карантин? Я тобi скажу: вiн не перший.

У нас ще один колега полетiв туди, ще у недiлю. Войтюк мав вiдвозити його на вокзал.

– Я не можу збагнути, як справу могли вiддати Гусейнову?!

Кир’ях приречено зiтхнув: усi спроби вiдволiкти Власту виявилися марними.

– Власто, я розумiю твое обурення, але жодних причин, чому би вiн не мiг розслiдувати убивство Єгора, немае, – вкотре терпляче пояснив Женя.

Подумки оперативник усмiхнувся: з ким поведешся, вiд того й наберешся. Ранiше характер патрульноi був значно спокiйнiший.

Змiни вiдчулися, коли вони з Єгором заприятелювали. Завжди роздратований i сердитий Єгор став помiркованiшим, Власта натомiсть – суворiшою. Змiни цi, безперечно, були корисними для обох. З Єгором стало простiше спiлкуватися, а Власту почали бiльше поважати: коли ти надто м’який, годi цього чекати.

– Усiм вiдомо, що Гусейнов заздрив йому i ненавидiв, – Власта пiдхопилася зi стiльця, й заходилася мiряти кроками маленький кабiнетик оперативникiв.