Привиди серед нас

Привиди серед нас

Ксенiя Анатолiiвна Циганчук

Полiцейський детектив

Вiд руки невiдомого вбивцi гине Єгор Скляр. Але це тiльки початок. Здаеться, небезпека чатуе на кожного, хто знав Єгора. От тiльки нiхто не може спiймати злочинця: той невловимий, наче привид.

За справу береться легендарний слiдчий Адрiян Скляр – батько Єгора. Знайти та покарати вбивцю сина – справа честi для нього. Пiд пiдозрою – всi.

Ксенiя Циганчук

Привиди серед нас

Авторка вдячна за допомогу в створеннi книги працiвникам харкiвськоi полiцii: пiдполковнику Андрiю Шарнiну та майору Антону Санкiну, а також керiвниковi патрульноi полiцii м.

Рiвне Сергiю Мерчуку, лейтенантам Іринi Середi, Василю Грицюку та iншим патрульним за наданi консультацii.

Описанi подii е вигаданими,

будь-якi збiги з реальнiстю – випадковi.

Львiв. Понедiлок, 31 серпня 2020 року. 20:00

Скляр здригнувся вiд несподiванки: поряд оглушливо розiрвалася повiтряна кулька. Миттево зреагувавши, у натовпi заридала пiвторарiчна дiвчинка; вже за кiлька митей ii обличчя побагровiло, а з носа вигулькнули шмарклi.

Мати – молода бiлявка з тривожними очима – пiдхопила доньку на руки й заходилася заспокоювати. Батько, високий чорнявий чоловiк (Єгоровi вiн нагадав Ромку, кращого приятеля i колегу, якого вбили пiд час виконання), серветкою витирав дiвчинцi носа, примовляючи щось утiшливе.

Молодик, iз чиеi провини сталася прикрiсть, розсудливо вiдiйшов вiддалiк i за мить зник у невiдомому напрямку. Скляр лише встиг помiтити його руду потилицю та до болю худорляву статуру.

Слiдчий пригадав: години двi тому вони з Кир’яхом бачили його iз малолiтнiм сином у «Пузатiй хатi»[1 - «Пузата хата» – украiнська мережа ресторанiв нацiональноi кухнi.]. Хлопчик сидiв до них спиною, безтурботно телiпав крихiтними нiжками та з насолодою наминав десерт. Оперативник зауважив, що рудий та Єгор зовнi мало не брати, а вiдтак невдало пожартував: «завдяки цьому тандему можна уявити, як виглядатиме Єгор зi своiми майбутнiми дiтьми». Невдало, бо найбiльше, чого боявся Єгор, – мати дiтей.

Вiн умiв дивитися на речi тверезо, тому аж нiяк не був упевнений у тому, що здатен стати хорошим батьком. А все через свiй вибуховий характер. До того ж досвiд спiлкування iз його власним батьком залишав бажати кращого.

Скляр стиха вилаявся й повернувся до стеження. Увесь день слiдчий знемагав вiд пекельноi спеки та головного болю. Як не дивно, вечiрня прохолода полегшення не дарувала. Навпаки: бiль лише посилився.