Кожен платить за себе

Устим iй дiйсно сподобався, склавши враження ввiчливого, симпатичного молодого чоловiка.

Джулiя якраз з Лiзою накривали на стiл. Серце дiвчини чуло щось не ладне i iй залишалося тiльки надiятися, що Влад вже якимось чином вивiв Устима з дому, аж раптом:

– Дiвчата, накривайте на 6 персон, до нас приеднаеться друг Влада – пролунав голос мами.

Джулiя остаточно застигла в напруженнi, але коли побачила як на сходах появилися Влад з Устимом, тарiлка вислизнула з ii рук, нiби своiм дзвоном намагалася вивести дiвчину з цього зачарованого стану.

– Джулi, чому ти така неуважна. це мiй улюблений сервiз – трохи сердито сказала Вiкторiя Володимирiвна.

– Вибач, а нам обов’язково його запрошувати, можливо, Влада друг спiшить кудись – з надiею в голосi спитала Джулiя, замiтаючи осколки вiд тарiлки.

– Перестань, так не гарно, до речi, дуже милий i симпатичний хлопець – з загадковою посмiшкою вiдповiла мама.

В Джулii вже не було, що сказати ii надiя остаточно померла.

Хлопцi спустившись сiли за стiл. Хоч запах свiжих млинцiв вперемiшку з ароматом кави мiг покорити будь-кого, але в Устима було едине бажання – якнайшвидше втекти з цього красивого дому. Владовi ж здавалося, що все йде по його грандiозному плану, хоч як виявилося, вони не врахували однiеi маленькоi, але дуже важливоi деталi.

– Кави? – Вiкторiя Володимирiвна до Устима.

– Так, дякую.

– Прошу. Я навiть не спитала, як тебе звати. – подаючи каву згадала мама.

Тiльки придумувати собi нове iм’я не було змiсту, якщо Устим планував серйознi вiдносини з Джулi.

– Устим.

– Так? – здивувалася Вiкторiя Володимирiвна, а я думала це рiдкiсне iм’я? Та вже далеко не вперше його чую, в Джулii е хлопець теж Устим. Ми ще навiть незнайомi.(до доньки) – Коли ти нас познайомиш?

– Не знаю.

Вiкторiя Володимирiвна почала пояснювати ситуацiю Устиму:

– В Джулii е хлопець, вони вже досить довго разом, але….

– Все, хватить з мене цього цирку – не витримала Джулi.

Те що вона ненавидiла у своему життi – це брехати, а особливо близьким для себе людям. Дiвчина пiдiйшла до Устима i поставила свою руку на його плече:

– Мама, це мiй Устим, а не Владин друг.

Влад:

– Джулi, ти все зiпсувала, ну нащо?

Мама здивовано i з розчаруванням у голосi:

– Що? Вiн тут ночував?

Джулiя:

– Так, я вже не маленька дiвчинка.

Вiкторiя Володимирiвна нiби завмерла, усвiдомлюючи, що вiдбуваеться насправдi.