Меч і хрест

– Чого вилупився? Так, у мене сиве волосся з дев’ятнадцяти рокiв! І щоб за двадцять хвилин чекав мене на цьому самому мiсцi!!!

…Бгаючи в руках направлення, що дорого коштуе, Марiйка Ковальова звернула за третiй рiг.

Блондин зник, немов того й не було, – на його мiсцi, заклавши ногу за ногу, сидiв бiло-джинсовий брюнет iз татаро-монгольським обличчям i чорними, як вовчi ягоди, очима. Обережно обiйшовши його кросiвку, що розгойдувалась у повiтрi, Марiйка сiла на крайнiй стiлець i ввiчливо спитала:

– Ви останнiй?

Брюнет пiдвiв голову вiд книги, нiжно подивився на неi й мовчки кивнув у вiдповiдь.

На його руцi красувався великий помiтний перстень iз прозоро-блакитним каменем.

– Тодi я за вами, – зiтхнула Ковальова й почала зосереджено розгладжувати зiм’ятий папiрець. Вона встигла помiтити, що книжка, яку читав сусiд, – ii улюблена «Майстер i Маргарита». І приревнувати ii до нього.

– Чому ви сiли так далеко? – несподiвано поцiкавився брюнет. – Не любите чоловiкiв схiдноi нацiональностi?

– Нi, що ви! – Марiйка густо почервонiла, злякавшись, що чоловiк запiдозрив ii в нацiоналiзмi.

– Не переймайтесь, – вiв далi той, пiдсаджуючись до неi ближче. – Я корiнний украiнець. Моi предки жили в Киевi ще до заснування Киiвськоi Русi. А потiм грянуло татаро-монгольське iго. Природно, це певним чином позначилося на нашiй зовнiшностi. – Вiн засмiявся. І Марiйцi сподобалося, що вiн бреше, як освiчена людина, а не як абхаз iз речового ринку.

– Я нiчого такого… Я просто думала, що це я вам… – запинаючись, виправдалася вона.

– Навпаки, – рiшуче урвав ii вiн. – Менi дуже приемно зустрiти тут таку чудову дiвчину.

Вона насторожено подивилася на нього, намагаючись намацати в його словах замаскованi голки iронii. «Знущаеться, – вирiшила вона рiзко. – Занадто гарний. Хоч i не такий, як Мир. А може, просто нудно йому тут сидiти».

– Я навiть не чекав зустрiти тут таку, – любовно проворкотiв брюнет, присуваючись iще на один стiлець.

І вiд цього вкрадливого руху Марiйчин живiт iстерично втиснувся всередину, так що вона водночас вiдчула всi своi м’язи.

Ситуацiя стала небезпечною! Задушливою вiд ii принизливого безсилля – черговий красень вирiшив погратися з нею, як кiт iз мишею, а вона абсолютно не вмiе виходити з таких iгор.

– Якщо не секрет, навiщо ви сюди прийшли?

Вона швидко опустила обличчя – це був единий вiдомий iй прийом самооборони. Украй слабкий.

– Не засмучуйтесь, – утiшив ii чоловiк. – Обiцяю, вiн буде бiля ваших нiг.