Помста Перса Дарія, або Скіфо-перська війна

Замовляють нашим майстрам коштовний посуд i найдорожчi прикраси для своiх дружин. А собi – дорогу зброю i вино».

Великi землевласники, що досi сидiли в напружених позах, пожвавiшали. Вони терли руки, мрiяли вголос:

– На наших полях працюватимуть тисячi рабiв. Нашi пагорби i узгiр’я вкриються живим руном. Левадами кочуватимуть стада жирних бикiв i табуни витривалих коней.

– Так, так. То багата хлiбом, худобою i рибою краiна, – пiдтакували правителi краiн.

Вельможi притихли, коли наперед вийшов молодий чоловiк, приемний на вид i з пропорцiйними членами.

Його шанували за те, що був однiеi з Дарiем кровi. Щоправда, за вiдверту i смiливу мову його боялися.

– Розплющ, Дарiю, очi та прихили до моiх слiв вухо уваги. Я, твiй брат Артабан, маю сказати дещо важливе. Народ, на який ти зiбрався iти вiйною, великий числом i озброенням. Вiн не мае нi мiст, нi дорiг, нi мiцних кам’яних будов. Нема у нього i майна. Скiфiв iншi народи i племена порiвнюють iз кураем, що носиться степом, не вiдаючи, де i коли спинить бiг.

То мiраж у пустинi, за яким можна бiгати без угаву. Чи слiд тобi, царю, йти на пiвнiчнi народи? Чи не принесе похiд розчарування? Спустошить скарбницю, а законослухняний народ вiдiрве вiд повсякденних справ.

Вид Дарiя спохмурнiв. У прикрiй задумi гладив жезлом причiпну бороду. Хлопченя, що мавпувало, повторило жест великого татка.

Артабан з легким поклоном у бiк сонцесяйного брата вiдiйшов. Його мiсце зайняв воевода Гобрiй. Не тiльки довгi ноги, шия та нiс надавали воеводi схожостi з журавлем.

Голос цього чесного, смiливого мужа був по-журавлиному клекотливий.

– О, Дарiю, ти найдобрiший, найблагороднiший iз людей. До мене теж дiйшли чутки, що Скiф не доступний. Розказують, що вiн кочуе з мiсця на мiсце i здiймаеться в небо, нiби птах. Його тяжко прибрати до рук, а ще тяжче керувати ним. Його неможливо пiдчинити собi, бо неможливо встановити над ним контроль. Так, цей народ наiвний, довiрливий, гостинний. Цим скористався Кiаксар Мiдiйський. Але Скiф гордий, вiльний духом i безстрашний.

Узяти верх над ним неможливо. Гадаю, захоплення його земель не принесе iмперii користi. Домовитися з хитрим i брехливим Скiфом не можливо. Закону твого вiн не визнае i данини не принесе.

Землевласники сопiли:

– Щоб худоба слухалась, треба пускати в хiд палицю. Добрий цар кожному дозволив виступити. Та це не значить, що бажанням сонцесяйному слiд суперечити.

Вельможi принишкли, охопленi страхом. Дарiй гордовито розправив плечi.