Заходить до хати вампір волохатий

Малюки не запам’ятовували няньок, якi напували iх молоком, не знали в обличчя директора, бо той рiдко заходив до iхньоi опочивальнi. Проте образ лiкарки носили в серцi своiм, щойно навчившись сидiти. На це у них були своi причини.

Зоя Володимирiвна здавна мрiяла захистити дисертацiю на тему «Тривалiсть життя немовлят у екстремальнiй ситуацii». Заплативши, кому треба, великi грошi, вона отримала посаду головного лiкаря у сиротинцi, де матерiалу для ii експериментiв було доволi!

Турянська садовила котрусь дитиночку, наприклад, Мар’яночку собi на колiна i вколювала ii пальчик пером, яким беруть кров для аналiзу, та ще й копирсала ним по вколеному мiсцю.

– А-а-а! – горлала Мар’яночка, вкладаючи в цю голосну лiтеру увесь свiй бiль, страх i безвихiдь.

– Подобаеться? – по-своему трактувала плач дитини Турянська.

– О-о-о! – постогнуючи, мотала дiвчинка голiвкою.

– Хочеш сказати, що бажаеш iще раз? – здогадувалася лiкарка.

Щойно Чолка стишувалася, як Турянська знову бралася за гострий скарифiкатор i штрикала iншу пучечку немовляти, i вже на нiй з’являлася намистинка кровi й супроводжувалася надсадним криком дитиняти.

– Бачу, бачу, що ти уже на сьомому небi вiд ща-а-а-астя! – приязно лебедiла Турянська.

– Е-е-е! – верещала маленька людинка, уже намагаючись сховати за свою спинку третього пальчика i, перекосивши од мук i жаху обличчя, пручалась, не давалась, але де ж iй було змагатися iз монстром у бiлому халатi!

– Скромня-а-ага, боiшся признатися, що тобi хочеться ще-е-е! Але менi для тебе нiчого не шкода, – великодушно промовляла лiкарка i заносила гострий предмет над безiменним пальчиком жертви.

Решта безбатченкiв, зачувши метушню, сполохано визирали зi своiх яселець i коли бачили, як iхнiй закривавлений однополчанин вiдчайдушно трiпоче в руках грiзноi тьотi, як вiн, втративши голос вiд крику, лише страдницьки роззявляе роток, а його личенько вiд катувань поступово втрачае людськi риси, то iхнiми голосiннями наповнювалася вся зала.

Дозволивши дитяточку перепочити хвилинку-другу, лiкарка розпорювала гострим предметом його мiзинчик i наспiвувала пародiю на вiдому колисанку Миколи Сома:

Заходить до хати вампiр волохатий

І з ним добра баба Яга.

Як вiзьмуться кров iз дитинки смоктати.

Ля-ля-ля, ля-ля-ля, ля-ля.