Заходить до хати вампір волохатий

– Зое Володимирiвно, я накладу на себе руки! – захлинаючись слiзьми, практикантка стала перед дитячою лiкаркою.

– Що сталося? – i собi переполошилася Турянська. Навiть поклала власну долоню собi на ту дiлянку тiла, де було розташоване ii серце. Особливо, коли уявила, що практикантка розбила кiлька ампул iз вiтамiнами В? i В??, якi вона зазвичай вводила деяким своiм заможним сусiдам за кругленьку суму.

Але студентка вiд страху не знаходила слiв, якi могли б пом’якшити ii вчинок.

Лише билася в iстерицi.

– Тiльки не кажи, що розбила термометр, – насупилася Турянська.

– Ой де там, все набагато гiрше, – нарештi спромоглася на зрозумiлу мову Оля. – Зое Володимирiвно, я i в думках не мала зробити щось лихе тiй маленькiй Пiдпарканнiй! Але вона та-а-ак плакала, що я захотiла iй пiдняти настрiй, i…

– І що-о-о-о? – запитала грiзно Турянська.

– Я… я…почала ii лоскотати, i тодi вона… Зое Володимирiвно, я не знала, що вiд цього помира-а-ають, а-а-а! – знову зайшлася плачем початкуюча медсестра.

– Щоб ти скисла! А я вже, було, злякалася, що ти пролила якесь лiкарство, – зiтхнула Турянська так полегшено, що ii пiдлегла вражено заокруглила очi. – Іди собi i не заважай менi тут оформляти документацiю!

– Але ж, Зое Володимирiвно! – скрикнула Оля, не впевнена, чи зверхниця зрозумiла ii. – Дитинка не дихае!

– Що я – мертвих дiтей нiколи не бачила!? – повела плечем педiатр.

 – Виклич прозектора i не мороч менi голови.

– Зое Володимирiвно, мене ж за цю Пiдпарканну спитають! Що маю робити?

– Спитають? Хто цiкавиться долею байстрючат? У цiеi Пiдпарканноi – нi тата з мамою, нi дiда з бабунею, нi навiть дядька з тiткою! – сказала Турянська таким байдужим тоном, якого не дозволила б собi у випадку крадiжки, скажiмо, партii гiрчичникiв.

І Олю нiхто не посадив у тюрму. Бо спецiалiсти з моргу, якi розслiдували цей випадок, не знайшли доказiв насильства.

А працiвники iнтернату, зокрема няньки, навiть словом не прохопилися нi про Ольчин злочин, нi про знущання над дiтьми лiкарки Турянськоi. Їм було навiть вигiдно, аби в iнтернатi проживало якомога менше цих крикунiв. Кожна з них зокрема, отримавши по десять-дванадцять новонароджених, з нiг збивалася, щоби всiх iх помити, зодягнути, нагодувати та вигуляти.