Дама Пік

– Що це з нiчнi розмови?! – суворо втрутився вихователь, що увiйшов до палати. – Ану, припиняемо негайно! Спати давно пора. Завтра вас на зарядку за ноги з лiжок стягати доведеться. Все-все-все, спати! – тоном, що не допускае заперечень, завершив вiн, замкнув на гачок вхiднi дверi i став розстеляти свое лiжко. До того часу, як вiн роздягнувся i лiг, тишу в палатi порушувало тiльки хропiння да посопування поснулих пiонерiв.

* * *

Нiчнi розмови, природно, мали свое продовження i вдень, особливо пiд час денного сну, якщо йшов куди-небудь суворий вихователь.

Найчастiше приставали до Пашки тi пацани, хто, заснувши, не змогли дослухати чергову iсторiю до кiнця: розкажи, мовляв, чим там все закiнчилося. Павло, звичайно ж, вiдмовлявся, – мовляв, не спи iншим разом. Тi, хто слухав до кiнця, його пiдтримували, – краще щось нове послухати, нiж знову одне й те ж повторювати.

Одного дня всiх ошелешив Слава. Так, той самий Славка-важкоатлет. Як тiльки затихли за дверима кроки вихователя, вiн встав з лiжка i оголосив:

– Сьогоднi ми будемо проводити психологiчнi дослiди!

Що таке психологiчнi дослiди з чуток знали всi, багато розмов ходило пiсля масового сеансу гiпнозу – рокiв три тому приiжджав в клуб хтось з послiдовникiв знаменитого Вольфа Мессiнга, чудеса всiлякi-рiзнi показував.

Десь хвилину пiсля заяви Славiка в палатi було тихо – хлопчаки осмислювали почуте. Коли допетрали, про що мова, звичайно ж, градом посипалися запитання: якi такi дослiди, хто буде гiпнотизер, де i коли це станеться, кого будуть гiпнотизувати.

Славiк пiдняв догори руку, зажадав тишу, i, коли всi затихли, ошелешив ще дужче:

– Сеанс вiдбудеться ось тут, прямо зараз, гiпнотизувати будуть мене. Петько, неси з веранди стiлець.

Стiльця встановили посеред кiмнати, на нього з поважним виглядом сiв Славка, схрестив на грудях руки i зажадав:

– Тiльки не галасуйте, не товпiться, дивiться зi своiх лiжок! Ти, ти i ти йдiть сюди, будете допомагати. Слухайте уважно Серьогу.

Хто буде смiятися, попереджаю: я на того розсерджуся!

Славчин авторитет забезпечив повну тишу i порядок. Трое призначених ним асистентiв пiдiйшли до стiльця i стали навколо.

– А можна, ми будемо стояти, Слав? Лежачи ж нiчого не видно! – поскаржився хтось iз смiливiших глядачiв.

– Добре, встаньте – вiдповiв замiсть Славiка Серьога, його сусiд по лiжку. Мабуть, вони заздалегiдь удвох з Славком все обговорили, i тепер Сергiй взяв у своi руки iнiцiативу.