На нашем сайте вы можете читать онлайн «Господар колодязів». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Фантастика, Научная фантастика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Господар колодязів

Автор
Дата выхода
28 февраля 2020
Краткое содержание книги Господар колодязів, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Господар колодязів. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Марина и Сергей Дяченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
До нашої книжки увійшли три повісті Марини та Сергія Дяченків: «Господар колодязів», «Зелена карта», «Земля веснарів». Вони дійсно являють нам різні «світи Дяченків».
«Зелена карта» – розповідь про наш сучасний світ, Київ 1990-х з його труднощами і розгубленістю людей, а «Господар колодязів» – це вже світ фентезі – з його магією, дивовижними створіннями: ельфушами, королевою верхівців і майже середньовічним буттям князівств, що ворогують між собою. «Земля веснарів», на перший погляд, це детективна історія пошуку вбивці, яка перетворюється на розповідь про зіткнення різних цивілізаційних моделей, коли люди стикаються з чимось їм незрозумілим і, як їм здається, огидним і небезпечним. І тому представники цих світів, як би їм не хотілося співпрацювати мирно одне з одним, не можуть знайти спільної мови. І тільки бажання знайти вбивцю (хоча і з різними наслідками для нього), щоб не карали безвинних, веде до виникнення хоч якогось розуміння іншого світу.
Але головним у всіх повістях є не зовнішня, так би мовити, сюжетна лінія, а глибоке проникнення у сутність людської душі, у те, чого не можна побачити, але так потрібно зрозуміти, щоб ці такі різні, однак такі подібні за людськими переживаннями світи збереглися, а не розсипалися на порох…
Господар колодязів читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Господар колодязів без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Питання, братики, ось у чому – на кий бiс нас зiбрали? У лазнi попарити?
– Прикiнчити, – з незрозумiлим задоволенням сказав тонкогубий. – Так завжди робиться. Коли скидають князя, то i дiточок усiх пiд нiж – щоб, значить, диначтiю змiнити начисто.
– Династiю, а не диначтiю, – пошепки сказав Юстин.
– Що? – тонкогубий примружився.
– Династiю, – сказав Юстин. – А не диначтiю.
– А ти звiдки знаеш, ублюдку?
– Вiд ублюдка чую, – Юстин навiть трохи посмiхнувся. – Кажуть: «Золотар сажотруса плямою дорiкае».
– Ти, може, навiть грамотний? – пiсля паузи поцiкавився тонкогубий.
– Може, – сказав Юстин.
– А-а, – тонкогубий вiдвернувся, нiби втративши до Юстина iнтерес.
– Хлопцi, – сказав Акiр, який остаточно розгубив усю свою браваду. – Хлопцi… Ну, не може так бути. Не бастард я. І ти, – вiн тицьнув пальцем у того хлопця, чия мати була селянкою й виростила одинадцять здорових дiтей, – ти теж… І ти, – Акiр обернувся до Юстина. – Що ж ти вiриш так легко, що твоя мати…
І Акiр запнувся.
– А то ти не знаеш, як це бувае, – сказав у тишi веснянкуватий хлопець рокiв двадцяти. – До нас на хутiр Червонобровий iздив, як до себе додому. Хто з дiвчат сподобаеться – готово, батькiв не питае i обручок не даруе, тут-таки й весiлля на один день…
Акiр захитав головою:
– Нi. Моя мати з дому не виiжджала навiть… Мiй батько полював!
– Полював, – гмикнув тонкогубий.
Акiр схопився i кинувся на тонкогубого; хтось метнувся розбороняти, але з лихоi нагоди дiстав у нiс, розлютився i включився в бiйку на правах учасника. Пролилася перша кров; Юстин вiдiйшов убiк, узяв вiдро з водою, що стояло бiля порога, i перекинув на забiяк.
На нього визвiрились:
– Дурень! Домохранець смердючий!
Бiйка змiнилася лайкою. Юстин дивився, як Акiр витирае розбитий нiс, як у веснянкуватого стрiмко запливае око, як жилавий, лаючись по-чорному, намагаеться викрутити поли мокроi сорочки – а перед очима у нього стояли яблука, повiльно падаючи у високу траву одне за одним.
І як трава погойдуеться, змикаючись.
Тепер усi дивилися на нього.
– Я не хочу вмирати, – жорстко сказав Юстин. – Це ви, домохранчий корм, можете один одному носи розбивати. Давайте, лупiть один одного… Брати-бастарди, вас же вiдiбрали, вимили, нагодували i в чисте переодягли.











