Магам можна все

Іл у вiдчаi приходив до мене, манiвцями розпитував про отрути, iхнi властивостi й спосiб застосування. Звичайно, всi розмови мали вiддалений характер, однак скоро старий запровадив новий порядок вживання iжi: нi сам вiн, нi його красуня нiчого не брали до рота ранiше, нiж хто-небудь зi слуг не куштував страву…

Кiнець кiнцем старий Ятер повiдомив про свое бажання зустрiтися з родичами своеi обраницi. Зiбрано було карету для поiздки до Пiвденноi Столицi; нареченi вiдбули, прихопивши з собою декiлька скринь добра, серед них i родиннi коштовностi, i не мiфiчнi, як у панночки, а справжнi-справжнiсiнькi.

За тиждень пiсля вiд’iзду закоханих до замку повернувся посланий з бароном слуга (той самий Пер). За його словами, барон геть з’iхав з глузду, жбурлявся важкими предметами i вимагав забратися з очей. Перелякана прислуга ретирувалася – краще втратити мiсце, анiж позбутися життя. До замку Пер повернувся сам – через дружину; решта (кучер, кухар, камеристка та два лакеi) вирiшили пошукати щастя-долi де-небудь подалi вiд ласкавого пана Дола.

Час iшов. Через мiсяць я порадив Іловi обережно поцiкавитись: а де, власне?…

Через мiську префектуру (поштовi голуби, що лiтають туди-сюди) пiдтвердився найсмiливiший здогад. До Пiвденноi Столицi закоханi не прибували, ба бiльше, тамтешня високоповажна родина нi сном нi духом не знала нi про яких мандрiвних пограбованих панянок. Бiдолашним голубам доводилось носити вельми холоднi, навiть жорсткi послання – а кому приемно дiзнатись про авантюрницю, яка використовуе для своiх оборудок твое незаплямоване iм’я?!

Минули два мiсяцi з дня баронового вiд’iзду; Іл прийшов по допомогу до мене.

Пам’ятаю, тодi я багатенько витратив на рiзноманiтнi пошуковi процедури – розпустив по дальнiх околицях побiгайкiв та язиканiв, запитував стариганевi речi, що iх принiс Іл, – усе дарма; щоб не знизити свого авторитету перед молодим Ятером, довелося збрехати, що батько його придбав дорогий оберiг проти магiчного ока. Іл ще, пам’ятаю, спитав, скiльки коштуе такий оберiг. Я назвав цiну навмання – таку несосвiтенно велику, що Іл менi одразу повiрив…

Тодi молодий барон призначив нагороду за будь-якi вiдомостi про свого батька. Знайшлись охочi прибрехати й отримати грошенята задурно: таких гнали вiд ворiт батогом. Справжнiх вiдомостей не мiг дати нiхто: старого Ятера з молодою нареченою мов драконом злизало.

За пiвроку Іл увiйшов у права спадкоемця.