Магам можна все

Це значить, що будь-яке шкiдливе дiяння на нього буде ускладнене, а сама спроба такого дiяння поеднана iз загрозою для життя нападника, – голова задумався, мов намагаючись збагнути смисл щойно сказаних слiв.

– Вина мае бути домiрна передбачуванiй Карi? – хрипло спитав я.

Голова помовчав. Дозволив собi усмiхнутись:

– Та що ви, шановний зi Таборе. У практицi цього замовляння був випадок, коли людину покарали на смерть за пролиту каву… Тобто покараний справдi ii пролив, ви розумiете?

Сова на його плечi випустила здушене «хи-хи».

– …І було, на жаль, декiлька випадкiв, коли вельми недурнi люди ставали жертвою власноi помилки. Один ревнивець здумав покарати гаданого коханця дружини… але фатально помилився. Мiж тим чоловiком та маговою дружиною справдi була змова, тому що дружина курила люльку потай вiд чоловiка, а той один постачав iй тютюн… Якби власник Кари вимовив у вироку – «за тютюн», караний помер би. А так – помер каральник… А iншi випадки такого кшталту… А… – голова засмучено махнув рукою.

– Чи можна покарати мага? – спитав я з похололим серцем. – Якого ступеня?

– Будь-якого, – проникливо повiдомив голова. – Це ж Кореневе замовляння, ви маете розумiти…

– Члени Клубу Кари не можуть бути покаранi заклинанням, – сказав касир. З якимось, як менi здалося, поспiхом; сова пана голови несхвально на нього покосилася.

Якийсь час я роздумував, чи не здасться нахабним мое наступне питання, i, так i не додумавши, спитав:

– Члени клубу не можуть бути покаранi взагалi? Заклинання не подiе?

– Це Кореневе замовляння, – iз зiтханням повторив голова.

– Зрозумiв, – я коротко нахилив голову.

– Офiцiйну частину iнструктажу, можна вважати, закiнчено, – сказав голова, як менi здалося, з полегкiстю. – Тепер, згiдно з традицiею…

Із того ж сейфа, куди запливли моi внески за два з лишком роки, були добутi три келехи та черевата пляшка.

– Ну що ж, панове… Для когось влада – це iграшка, для когось – це смисл життя, для когось смертельна отрута… Ми, маги, граемо з владою, як грають iз вогнем. Тож випиймо за те, щоб наш молодий друг Хорт зi Табор дiстав вiд свого виграшу користь i задоволення!

Вони перехилили своi келехи. Я, нiяковiючи, ледь губи вмочив.

– Я не п’ю спиртного, – пояснив я у вiдповiдь на iхнi запитальнi погляди. – Наслiдки… тяжкоi хвороби.