Магам можна все

До атакувальних належить прямий удар (вiдповiдае удару тупим металевим предметом в обличчя), вогняний удар (вiдповiдае спрямованому струменю вогню), iмiтувальний удар (удар з iмiтацiею реальноi зброi). До захисних належать загальний захист й адреснi захисти: вiд залiза, вiд дерева, вiд вогню, вiд чужого погляду тощо. Адреснi захисти можна ефективно комбiнувати. До декоративних дiянь належать салюти й феерверки.

ПИТАННЯ: Якi рiзновиди iнформацiйних дiянь ви знаете?

ВІДПОВІДЬ: Поштовi (дозволяють обмiнюватись iнформацiею на вiдстанi, обов’язково вимагають матерiального носiя, примiром, птаха, чи групи комах, чи будь-якоi поверхнi, на яку наноситься текст послання), пошуковi, вистежнi, сторожовi, наглядовi.

ПИТАННЯ: Якi рiзновиди дiянь волiете використовувати ви як майбутнiй призначений маг?

ВІДПОВІДЬ: Природно-побутовi й ремiсницько-побутовi, а також деякi рiзновиди iнформацiйних».

* * *

Ятери жили багато й вiльготно, не знаючи браку нi грошей, нi розваг.

Нас з Ілом зустрiв цiлий виводок слуг – вiд плiшивого згорбленого старця до хлопчиська рокiв дванадцяти. Жодного обличчя я не розгледiв – самi макiвки; у присутностi хазяiна челядь де Ятерiв була в неперервному по клонi.

У вiтальнi нас зустрiла Ілова дружина – замучена недугами блондинка. Їi миршаве личко здавалось намальованим на промащеному паперi – ще трохи, i крiзь нього проглянули б обриси кiмнати.

– Пане Хорте зi Таборе зажадав оглянути мою мисливську залу, – з неприязню повiдомив iй барон.

 – Розпорядiться щодо снiданку, люба.

Сiрi баронесинi оченята раптом наповнилися слiзьми; нi зникнення Пера, нi метушня в домi, нi напруженiсть у чоловiковому голосi не сховались вiд неi, а раннiй вiзит «осоружного чаклуна» – тобто мене – зовсiм кинув небогу у вiдчай. Але – треба вiддати належне Іловi як приборкувачу жiнок. Баронеса присiла в низькому реверансi i, не зронивши нi слова, пiшла. Вiяло в ii руках стовбурчилося пiр’ям i через те схоже було на дохлу пташку.

– Ходiмо, – хрипко сказав Іл.

У баронських покоях стояла щiльна, задавнена кiлькашарова задуха. Розшита шовком хустинка в руках молодого Ятера зовсiм розкисла вiд поту – барону-самозванцю доводилося щосекундно промокати лоб.

Ключ вiд мисливськоi зали – завбiльшки з ручку вгодованого немовляти – був, безперечно, шедевром ковальського мистецтва. Ятер нервувався.