Мідний король

Вдихаючи запах листя та квiтiв, вологоi землi, зеленi, Розвiяр згадав лiс свого дитинства.

– Знову кого-небудь убити?

Володар розреготався. Навiть очi його, що перше дивилися крiзь Розвiяра, змiнили вираз i, здаеться, повеселiшали.

– Цього разу – нi. Ти знаеш, що у Фер е вкрадена бiблiотека?

– Украдена?

– Так. Нiготь, хазяiн мiського рабського ринку, обожнюе раритети й книжки. Для нього iх везуть з Імперii, ризикуючи життям, i вiн купуе за великi грошi – не тiльки «Фавориток» i «Подорожi», хоча i iх теж.

Декiлька днiв тому йому привезли «Хронiку звiруiнiв», написану одним iмперським землемiром рокiв двадцять тому. Я вiддав Нiгтю корабель за право переписати ii.

– Корабель?!

– Один з моiх вiтрильникiв у порту Фер.

– Що ж у нiй такого, у цiй книзi? – розгублено спитав Розвiяр. Йому уявилася «Крилама» з трьома ii щоглами, з каютами й трюмом, з рiзьбленими дерев’яними стовпцями, що пiдтримують намет, з командою i капiтаном. Володiти таким дивом – i вiддати його за книгу?!

– Багато чого, – володар зупинився бiля вiкна, увитого яскраво-зеленою, з бiлими квiтами, лiаною.

 – Менi потрiбна ця книга якнайшвидше. Хронiки, пояснення, словники; родоводи, iмена богiв, традицii кланiв, життеписи ватажкiв i героiв. Усе перепишеш до найменших дрiбниць, кожна рисочка може мати значення.

– Їi привезуть сюди?

– Нi. Нiготь не випускае з рук нiчого, що раз удалося вхопити. Ти поiдеш у Фер, сьогоднi, зараз. З тобою поiде охоронець-супутник. Тебе пропустять у сховище, перепишеш книгу й повернешся з копiею назад.

Два днi на дорогу в один кiнець… Три днi на роботу. За сiм днiв ти покладеш копiю менi на стiл, маленький гекса, i тодi я нагороджу тебе по-справжньому.

– Володарю, – сказав Розвiяр, згадавши, як довго тягнувся по горах рабський караван. – Два днi на дорогу в один кiнець… замало.

– Ти не пiдеш пiшки через перевали. Ти вiдправишся вiд Кипучки через тунель, бо менi потрiбна швидкiсть, а не дешевина! Чисту оправу купиш у Фер, там е чудова крамничка на базарi.

Їжу та воду купи заздалегiдь i вiзьми з собою у сховище, тому що три днi тебе звiдти не випустять. Держи.

На рiзьблений столик упав мiшок зi шкiри печiрки, чималенький, важкий. Розвiяр покосився на нього з острахом.

– Що таке? – володар покривив перекресленi шрамом губи.

– Володарю… менi не потрiбен охоронець, я сам себе обороню. Менi потрiбна людина, що… знае, де сiсти на пiдземну хуру, i де купити папiр у Фер, i як знайти бiблiотеку цього Нiгтя.