Мігрант

Там – величезне виробництво, а тут – тиша й вода, i дикунський табiр для пiдлiткiв. «Чи правильно я зробив, вибравши Раа?»

Вiн замислився. Краса цього мiсця, така дивна, така яскрава, не давала йому повiрити в погане. Та факт лишаеться фактом: четверо з попередньоi групи поiхали додому дочасно, не одержавши статусу. Четверо звичайних мiсцевих парубкiв, не мiгрантiв. Четверо з тридцяти п'яти.

Пiсля денноi спеки знову ставало прохолодно. «От якби плед, – подумав Крокодил сумовито. – Теплий картатий плед.

І шезлонг. І чарку коньяку. Нiчого цього нема в Юрському перiодi… Та що я мав на увазi, коли казав собi, що майбутнього на Землi нема? І чому, так мене перетак, я не пояснив до пуття, що сталося?

Лоа вибухнув. Там тепер пилюка. Хто встиг – товчеться тепер бiженцем на голих астероiдах. Хто не встиг… не хочеться думати. А синьошкiрий iз Дару, що трапився Крокодиловi в iдальнi для мiгрантiв, – той мудрець, виходить. Рано похопився, дорого заплатив. Ось як Крокодил.

Вдихаючи запах диму, вiн пригадав свою кухню.

Сiм квадратних метрiв; порожнiй вазон на пiдвiконнi – там був кактус, але чомусь зав'яв. Картатий стiл i слiд вiд чиеiсь цигарки на ламiнованiй пiдлозi. Пiсля розлучення зi Светкою вони продали трикiмнатну квартиру, що залишилася вiд Андрiевоi матерi, i купили собi кожен по «одиначцi». Светка моментально здала свою в найм. Це було три роки тому… Спершу Крокодил бачився з сином на вихiдних, але той був ще маленький, його цiкавив не стiльки батько, скiльки новi iграшки… В усякому разi, так здавалось.

Потiм Светка вийшла замiж за якогось… Потiм поiхала до Англii… Чи все-таки до Нiмеччини? Светка буде останньою, хто зауважить, що Крокодил кудись подiвся.

Як добре, що вiн не встиг завести собаку. Що в нього навiть хом'яка нема. Ось вiн зник – собака сидiв би замкнений, вив… А так буде тихо. Нiхто не голоситиме. Почнуть телефонувати з редакцii. Днiв за три… або п'ять? Коли вiн не здасть роботу в четвер – ось тодi вони вперше здивуються…

Та нi! Не здивуються! На Землi ще нема нi собак, нi секретарок, нi пiтекантропа, нi Магомета, нi Христа, нi фараона.

До народження Крокодила – мiльйони рокiв. Нiхто не похопиться.

Вiн сидiв, обхопивши руками колiна, дивлячись на воду. У водi вiдображалися сотнi iскорок: крутилися супутники, пихкотiли заводи, герметично iзольованi вiд навколишнього простору, пливли транспортнi кораблi. «Насправдi, я легко мiг емiгрувати просто знiчев'я, – подумав Крокодил.