Мігрант

Остаточне рiшення – за вами, однак прийняти його слiд не пiзнiше нiж через сiм дiб пiсля прибуття на Раа. Тодi ваш статус буде затверджено остаточно: якщо залежний, то вiд кого. Якщо претендент на проходження Проби – то за який термiн.

– Треба було вибрати Лiмб, – журливо мовив Крокодил. Офiцер схилив голову до плеча.

– Андрiю, – сказав, чiтко вимовляючи iм'я. – 3 Лiмбу до нас теж приiжджають на постiйне проживання. Родинами. Це про щось каже, нi?

* * *

Чи то ельфи. Чи то буколiчнi тубiльцi. «У принципi, могло бути й гiрше, – думав Крокодил.

 – Аби не змусили носити пальмову спiдницю й намисто з акулячих зубiв. Одне «намисто» в мене вже е – деревинка на ланцюжку. Посвiдчення моеi глибоко враженоi особи».

З примiщення, на його думку, схожого на «офiс сторони-приймача», вiн спустився дерев'яними сходинами просто в лiс. Роззирнувся. Оступився, похитнувся, знову знайшов рiвновагу. Мiцнiше поставив ноги на щiльному, наче щiтка, трав'яному килимi.

Було тепло. Здаеться, навiть трохи задушливо.

Крокодил тiльки тепер збагнув, що прибув на Раа вдосвiта, дуже свiжого ранку. Тепер з'ясувалося, що пiсля полудня в цьому лiсi бувае спека, над густою травою, над кущами пiднiмаеться рiденький туман i вiтер завмирае.

Крокодил втягнув у себе повiтря, ловлячи запахи. Розiгрiте дерево. Трави. Загалом приемний, навiть заспокiйливий запах.

Лiс навколо був схожий на казковi джунглi. Мохнатi стовбури, обплетенi рiзноманiтними в'юнками, зеленими, сiрими, коричневими.

Кольоровi комахи, чи то метелики, чи то бабки. Зеленi зонтики листя над головою, на висотi сьомого поверху. Крiзь прозористi крони проглянуло сонце, i Крокодил iз подивом зауважив, що на нього можна дивитися, не мружачись. Приемне сонце, не зле i доволi-таки правдоподiбне. Хоча б тут пощастило.

Халабуди з плетеними з пруття стiнками були вкритi не пальмовим листям, як треба б, а матерiалом на кшталт дранки чи навiть черепицi. Жодноi вулицi не видно. Не було нi мiста, нi селища – кiлька хиж, розкиданих у тропiчному лiсi.

Навiщо я тут? Чому я тут?

Офiцер стояв поряд, мовчки дожидаючи, доки Крокодил справиться з черговим нападом сум'яття.

– У мене з собою нема нiчого. Взагалi нiчого. Нi зубноi щiтки, нi…

– У вас е стартовий пакет: у нього входить, крiм посвiдчення особи, одяг на перший випадок, взуття, бiлизна, предмети особистоi гiгiени… Що вам ще треба? У розумiннi, якiсь неврахованi потреби?

– Не знаю, – Крокодил потер лоба.