Мігрант

Крокодил востанне подумав: чи не вiдмовитись вiд поiздки? Та вiдступати перед уже вiдчиненими дверима було б легкодухо, i Крокодил, скрегнувши зубами, незграбно залiз усередину.

Дверцята зачинились. Кабiна вмить пiшла швидше, i по ii даху захльоскало вiття. Офiцер зник з очей, пронеслося повз i загубилося кiлька тубiльних халабуд, i потягнувся лiс, густий i просторий, наче бальна зала з колонами, яку видно крiзь прозору завiсу.

Крокодил оглянув вагончик iзсередини. Жодних сидiнь не знайшлось; у кабiнi, оббитiй матерiалом, схожим на корок, – навiть на пiдлозi! – Крокодиловi на подив, теж росла трава.

Вiн сiв, схрестивши ноги, i став дивитись у вiкно.

У «стартовому пакетi» були шорти його розмiру й свiтла сорочка без комiра, але Крокодил не став перевдягатись. На холошах його джинсiв засохли плямки багна з мокрого тротуару. Земного тротуару, до дiр затоптаноi вулицi за два кроки вiд дому; Крокодилу здавалося важливим носити цей бруд на собi.

До речi, яка ж у них дивна санiтарна система! Чому новоприбулим не влаштовують карантин, iх не дезiнфiкують, не стрижуть наголо?

Вiн нервово засмiявся.

Зняв iз пояса флягу й вiдхлебнув кiлька разiв. Новоприбулi потерпають вiд зневоднення. Скiльки тут прибульцiв? Скiльки мiгрантiв прибувае на день? На годину? Вiдчуття таке, що планета майже пуста, поросла дикими джунглями, i едина кабiна котить через заростi, все загрожуючи налетiти на волохатий стовбур. Як там казав напiвпрозорий чиновник iз Всесвiтнього Бюро мiграцii? «Тиша, зелень, надзвичайно гуманне суспiльство»?

Цiеi самоi митi кабiна виiхала з хащiв на край обриву.

Крокодил охнув i вчепився в траву: лiворуч i досi тяглася стiна квiтчастих заростей, праворуч вiдкрились небо, сине з фiолетовим вiдтiнком, далекий обрiй i мiсто на видноколi: композицiя з рiзних заввишки голок, спрямованих у небо. Перевернутi бурульки кольору згущеного молока, слоновоi кiстки, паленого цукру; Крокодил бачив iх кiлька секунд, потiм кабiна знову рiзко збочила в лiс, i дальнiй обрiй зник.

«Було б добре, якби мене везли туди, – подумав Крокодил з обачливою надiею. – Ото там, певно, немало народу. Цiкаво, що в них робиться на вулицях, що за транспорт, який порядок у будинках iзсередини». Уперше з моменту «вилучення» в Крокодила ворухнулося всерединi щось подiбне до цiкавостi – певна ознака того, що вiн починае отямлюватися вiд шоку. Цiкавiсть – найголовнiша людська властивiсть, дуже небезпечна. Дуже корисна. Індикатор норми.