Печера

Худорлявий жовтолиций чоловiчок нарештi пiдняв очi вiд блокнота. Його трикутне обличчя було навдивовижу схоже на емблему – емблему Робочоi глави, вшиту в лацкан його строгого пiджака. Обличчя як емблема – виразне й абсолютно непорушне.

Певний час тривала пауза. Люди, що зiбралися тут за круглим столом, чогось чекали. Проте нiхто не хотiв починати розмову перший.

– Дякую… – пробурмотiв нарештi дебелий бородань, чие крiсло здавалося вищим i вагомiшим за iншi. – А тепер… що ж. Тепер щодо антивiктимноi поведiнки.

Щодо цього дикого випадку, про який ви згадали… Дикого, оскiльки максимальний зареестрований iндекс антивiктимностi… сто дев'яносто три, якщо не помиляюся?

– Не помиляетеся, – неголосно проказала едина за столом жiнка, повна, зi звичайною зовнiшнiстю домогосподарки. Погляди звернулися на неi, а вона продовжила перервану справу – шлiфування нiгтiв маленькою, з тьмяним поблиском, пилочкою.

Чоловiк з трикутним обличчям i емблемою на лацканi кашлянув, наче йому зненацька задерло в горлi:

– У нашому випадку – майже триста вiдсоткiв, пане координатор.

Бородань пiдняв брови:

– Тобто? Ви, сподiваюся, цiлком виключили випадковiсть, помилку, ненавмисне перекручування фактiв?

Чоловiк з трикутним обличчям дозволив собi скривджено стиснути губи:

– Робоча глава помиляеться нечасто, пане координатор.

– Слiдчий експеримент?

– Імовiрно, буде потреба. Проте… не найближчим часом. Спричинення психологiчних травм, не сумiсних з життям…

Люди за столом засовалися в крiслах, всiдаючись зручнiше, – так, наче у всiх одночасно затерпли ноги.

– Чи не було нестандартноi поведiнки з боку хижака? – продовжував допитуватись бородань. – Можливо, незавершена агресiя? Чи, навпаки, перевищення припустимого iндексу?

Його спiврозмовник ледь пiдняв пiдборiддя:

– І нам спадало на думку це питання. Спецiальне дослiдження пiдтвердило: хижак дiяв стандартно, в рамках своеi особистоi норми агресii. Вона в нього досить висока… Інша рiч, що саме в цьому випадку перевищення визначити складно – занадто нестандартна, е-е-е, ситуацiя.

Але, треба сказати, ця людина сама пiшла на те, щоб дати iнформацiю… Про всяк випадок ми взяли ii пiд контроль.

– Дивовижна передбачливiсть, – неголосно зронила жiнка. І поклала пилочку на стiл.

– Охоронна глава чимось незадоволена? – поцiкавився чоловiк з емблемою.

Жiнка пiдвела погляд; на ii заплилому, позбавленому косметики лицi сидiли чiпкi, мов гаки, пильнi очi.