Сонячне коло

За те, що ви слухали… i назвали мене музикантом. І запропонували зiграти дуетом. Але… Знаете, в наших краях у рибалок е байка про величезну медузу, здатну прибирати подобу дiвчини i заманювати хлопцiв – у прибоi бiля порожнiх берегiв. Хлопцi тягнуться обiймати ii, а вона кричить iм у вухо одне тiльки слово. Тодi вони проживають сто рокiв мук за одну секунду i вмирають.

– Яка… моторошна i мерзенна легенда.

– Дехто вважае, що це правда. Але… Розумiете, я не можу ненавидiти лорда-регента. Вiн для мене – неможлива в нашому свiтi рiч, нiби як… крик медузи.

Вiн говорив, а руки його рухались, упаковуючи черепашки в ящик серед полотна i стружок. Алекс знову з’явився в дверях i був цього разу налаштований рiшуче:

– Панi Айрiс, сутенiе, ми мусимо iхати негайно!

– Можна вантажити, – вона вказала на ящик.

Кучер i стражник удвох винесли важкий вантаж. Алекс чекав ii, вона махнула рукою:

– Я буду за хвилину! Дочекайтеся бiля екiпажа!

– Я зобов’язаний супроводжувати вас.

– Може, ви надiнете на мене повiдець?!

Вона нервувалась i не вибирала виразiв. Алекс вийшов – вiн теж хвилювавсь i злився на неi.

Ольвiн стояв серед порожньоi крамницi. Пiдлога була всипана пакувальною стружкою, на столi лежав гаманець iз грошима – з моменту, коли Алекс iз дзвоном опустив його на стiльницю, Ольвiн до нього так i не доторкнувся.

– Вiзьмiть цi грошi, – сказала Ірiс. – Купiть собi новий резонатор. Ви маете рацiю: музики набагато менше, нiж порожнiх черепашок.

Вона вийшла, вiдсмикнувши портьеру, i була вражена, як змiнилося повiтря: стало холодно. Вiд моря наповзав туман. Екiпаж чекав за сто крокiв, кучер i стражник, ледь помiтнi в серпанку, вантажили покупку в багажне вiддiлення. Алекс роздратовано крокував помiтно спорожнiлим ринком, Ірiс майже не бачила його, тiльки чула гуркiт черевикiв по брукiвцi.

За ii спиною мовчала колишня крамниця спiвучих черепашок. У Ірiс було вiдчуття, нiби вона залишае палаючi руiни рiдного дому. Дивно, зважаючи на те, що ще сьогоднi вдень вона й гадки не мала про iснування цiеi крамницi.

Вона зупинилася. Майже зробила крок, аби повернутися. Туман згустився так, що Ірiс здалося, нiби в обличчя iй тицяють мокрою ватою.