На нашем сайте вы можете читать онлайн «Страта». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Фэнтези, Городское фэнтези. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Страта
0 баллов
0 мнений
0 чтений
Автор
Дата выхода
26 октября 2017
Краткое содержание книги Страта, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Страта. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Марина и Сергей Дяченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
…Письменниця Ірена Хміль потрапляє в лабіринт світів, створених таємничим Моделятором – її колишнім чоловіком, геніальним винахідником. Вона розуміє, що треба рішуче втрутитись, бо «творіння» безумця вже не контролюється його волею і може спричинити катастрофу, яка зруйнує світ…
Страта читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Страта без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Подивiться, якi гарнi гори…
– Несправжнi, – сказала Ірена байдуже. – Модель.
– Але ж гарна модель, правда?
Вона швидко зиркнула на нього. Машина в горах… Руки, що легко лежать на кермi…
– Анджей? – запитала вона пошепки, сама собi не вiрячи. – Анджей?!
Як усе до дiдька на нього схоже… Довести ii до божевiлля – а потiм з’явитися нiзвiдки, раптово – неймовiрно!.. Позирнути з чужоi личини…
– Анджею, я чекала чогось схожого… Але НАВІЩО?!
По щоках у неi вже кiлька хвилин безупинно котилися сльози.
Тут будет реклама 1
Семироль пригальмував. Машина сiпнулась i стала; Ірена переривчасто зiтхнула пiд поглядом карих очей, якi викликали зацiпенiння.
– Анджею… Ти з глузду з’iхав?! Тюрма… Ти знаеш?! Як це… експертиза… що вони зi мною… адже все, як насправдi. Занадто схоже… на дiйснiсть. Суд… Як ти мiг додуматися?! Манiячка… чому манiячка? Ти божевiльний!.. Ти – сволота!.. Якщо мститися… за що?! У нас… усе тодi вiдбувалося правдиво… але з тобою неможливо жити, ти божевiльний… Анджею!! Але було ж i хороше… стiльки хорошого було, за що ж ти так… чому?… обiцяв, що пам’ятатимеш… краще б забув… Гад! Ненавиджу!.
Тут будет реклама 2
.
Семироль дивився на неi, i погляд його мiнився. Все ширше розплющувалися очi, з пильних ставали враженими; Іренi здавалося, що випещене обличчя адвоката ось-ось почне розлазитись, випускаючи з-пiд маски глузливу фiзiономiю ii колишнього чоловiка.
– Анджею… Ця скотина Петер обiцяв менi… ПІВГОДИНИ!! Тiльки пiвгодини i цiлковиту безпеку… Ви з ним у змовi? Чи ти його обдурив? Анджею… Годi.
Тут будет реклама 3
Ти вже… познущався з мене досхочу. Ти перейшов усi можливi межi… З мене досить твоеi живолупноi моделi! Я хочу в наш нормальний свiт!!
Вона захлиналася риданням. Семироль дивився, й очi його ставали все похмурiшими:
– Ви мене з кимось плутаете, панi Ірено.
Вона замовкла. Закусила губу, намагаючись зупинити дику iстерику.
Сонце, червоне, як розпечена жарiвня, опускалося все нижче. Пiд поривами вiтру розгойдувалась автомобiльна радiоантена, i здавалося, що машина невдоволено ворушить единим вусом.
Тут будет реклама 4
Семироль мовчав – важко i похмуро.
– Вражаюча МОДЕЛЬ, – мовила Ірена, нiби виправдовуючись. – Ти ж визнав це, вiрно?
Семироль мовчав.
– Анджею…
Його тонкi губи ледь здригнулися:
– Мене звуть Ян.
Запала мовчанка. Така довга, що сонце майже встигло сховатись за зубчастим небокраем.
Шелестiв, огинаючи машину, вiтер. Зимний протяг пробирався в щiлини.
Мнения
Еще нет комментариев о книге Страта, и ваше мнение может быть первым и самым ценным! Расскажите о своих впечатлениях, поделитесь мыслями и отзывами. Ваш отзыв поможет другим читателям сделать правильный выбор. Не стесняйтесь делиться своим мнением!
Другие книги автора
Понравилась эта книга? Познакомьтесь с другими произведениями автора Марина и Сергей Дяченко! В этом разделе мы собрали для вас другие книги, написанные вашим любимым писателем.
