Страта

Незворушний пан адвокат чомусь непокоiвся; Ірена iнтуiтивно вiдчула, що може це занепокоення посилити.

– Є, – промовила вона, не уникаючи його погляду. – У мене е пiдстави. Бо якби Анджей помер – увесь ваш свiт одразу ж накрився б мiдним тазом.

Семироль трохи насупився. У куточках його рота проступили рiзкi складки:

– Виходить, ваш колишнiй чоловiк – Творець? Нi багато нi мало?

Вона помовчала. Їi халат раптом став обтяжувати ii – чого вона сидить оце перед паном адвокатом в домашньому, недоречному виглядi…

– Я не думала про це, – зiзналася вона нарештi.

– Навряд чи доречно називати Анджея Творцем. Вiн створив не свiт, а всього лише… МОДЕЛЬ. Саме оцю.

Зависла тиша. Семироль пройшовся по кiмнатi, зупинився бiля вiкна, побарабанив пальцями по пiдвiконню:

– Але ж експертиза визнала вас повнiстю осудною, Ірено. Й у неi були на це своi пiдстави…

– Як довго ви збираетеся мене тут тримати? – запитала вона втомлено.

Семироль пiдiйшов. Зупинився навпроти, так близько, що мiг би, простягнувши руку, торкнутися Ірениного чола.

– Вiдверто? Залежить од багатьох чинникiв. В основному, од вас, не вiд мене…

У дверi вiтальнi постукали. Цей звук був настiльки недоречним i несподiваним, що Ірена аж здригнулася.

– Заходь, – не пiдвищуючи голосу, сказав Семироль. І додав, звертаючись до Ірени: – Знайомтесь. Це мiй управитель, Сiт.

* * *

Іренi не сподобалася присутнiсть управителя.

Якщо, звичайно, доречно назвати «управителем» здоровезного дядька зi звичками професiйного охоронця.

Власне, чогось подiбного слiд було очiкувати: хтось же мусить наглядати за черговою жертвою, в той час як пан Семироль вiдбирае собi клiентiв, вивчае матерiали кримiнальних справ, виступае в судi… нагулюе, коротше, потребу в теплiй крiвцi…

Ірену пересмикнуло.

– Ви можете поки що книжки почитати, – байдуже-звично порекомендував управитель. Вiн сидiв, розвалившись у крiслi, простягнувши ноги, заклавши зчепленi маслакуватi руки за коротко стрижену потилицю.

Пiд «книжками» малася на увазi купа кишенькового чтива у зiм’ятих дешевих обкладинках, iмовiрно, з iхньою допомогою заспокоювала нерви цiла низка жертв вампiра…

Як часто (задавалася питанням Ірена) пан адвокат вiдчувае свою «гемоглобiнову потребу»? Судячи з того, що Семироль НЕ прокусив iй артерiю при першiй же можливостi – вiд подiбноi спраги вiн особливо не страждае.