Темний Світ. Рівновага

Я побачила, як пiд ii поглядом вминаеться полiроване крило без видимих причин, як летять лусочки фарби, як смикаеться й кривиться бампер. Машина була метрiв за двадцять перед нами; водiй вильнув, од несподiванки додав ходу – i майже одразу зупинився. У дзеркало заднього огляду я бачила, як вiн бродить навколо своеi тачки – нахабний пацан, що серед бiлого дня одержав щигля по носi…

– Розрив шаблону, – пробуркотiла Лiза. – Іншим разом подумае.

– Ти даеш, – я закашлялась.

Лiза кивнула:

– Ненавиджу цих… з купленими правами.

– Коли?!

– Давно. Гришi було дванадцять рокiв. Майже два мiсяцi в комi. Думали, не видряпаеться.

Вона спритно обiгнула пробку коло свiтлофора – по вузькiй дорiжцi за гаражами, i видно було, що вона це робить не вперше i навiть не всоте.

– А ти думаеш, як Гриша уляпався в Темний Свiт? Отак i потрапив. Усi ми з мiткою… У тебе що було?

– Та так…

– Потiм розкажеш, – легко погодилася Лiза. – Тебе до якого корпуса пiдвозити?

* * *

Пара мала початися через кiлька хвилин.

– Мамо? Доброго ранку… Нi, у мене все добре, просто дзвоню, просто…

Я затримала дихання.

– Я тебе дуже люблю, ти про це знаеш? Оце так. Обiймаю.

Навколо йшли, бiгли, смiялися, лаялися, сопiли, доiдали на ходу бутерброди моi одноплемiнники – студенти. Я брела, мов сомнамбула в лiсi, нiкого не помiчаючи, долаючи запаморочення, не певна, що взагалi доберуся сьогоднi до аудиторii.

Це сталося зi мною. Тепер уже грiх сумнiватись. Я просто дiвчинка, просто сiра миша, з раннього дитинства поставлена в стрiй грубим вигуком виховательки: «Ти що, Лебедева, краща за iнших?!»

Нi, я не краща. Але й не гiрша. Я щодня доводила мамi, вчителям, однокласникам: я – це я, я залишаюся собою, навiть коли ви мене кривдите, незаслужено ставите трiйку в журнал чи лiпите жуйку на лоба. Якщо я змiнюся – то з власноi волi, а не з вашоi. Я не чекала свого дива, але воно настало.

Тепер я працюю в службi Доставки. Доставляю не меблi й не пiцу, а моторошних Тiней до порталу в пiдземелля. Для мене не передбачено унiформи з крильми чи маскою, чи трусами поверх штанiв. Але я вас усiх, наiвнi моi спiвгромадяни, захищаю вiд страшноi небезпеки, про яку ви…

Щось майнуло попереду на алеi, перетнуло мiй шлях, обвiяло мене вiтром. Велосипедист? Гiрше. Їздець на сегвеi, останнiм часом iх усе бiльше.