Візит до Імператора

Мене вiдкинуло, нiби квiтка була пiд високою напругою, я вiдлетiв i врiзався спиною в письмовий стiл, але й вазон не втримався, злетiв зi своеi лавочки i гепнувся на пiдлогу. Квiтка лежала тепер на боцi; я знайшов у собi сили пiднятися, пiдстрибнути i двома ногами приземлитися на тремтячий у конвульсii бутон…

Пам’ятаю хрускiт.

І пам’ятаю, як обiрвалася мелодiя.

* * *

Я прийшов до тями приблизно через тиждень, i людина в бiлому халатi, яку я побачив над собою в переплетеннi трубок, – цей абсолютно незнайомий чоловiк явно зрадiв такому перебiгу справ.

Потiм я побачив над собою татка i маму. Але не вiдразу впiзнав iх, чесно кажучи. Обое були в бiлих халатах, обое добряче змарнiли, а тато сильно посивiв.

Я геть нiчого не пам’ятав з того моменту, як квiтка вiдкрилася. Нiчого, крiм мелодii. Та й та скоро забулася.

Нiхто не мiг пояснити до ладу, що трапилося зi мною того вечора. Коли згасло свiтло, мама почула мiй крик, гукнула мене, але вiдповiдi не отримала; а коли тато виламав дверi моеi кiмнати, я лежав на поламанiй квiтцi, весь килим був забруднений землею з вазона i кров’ю з мого носа.

Лiкарi зiйшлися на тому, що, граючи в футбол, я отримав травму голови, яка дала про себе знати через якийсь час. Вiдкрилася носова кровотеча, я втратив свiдомiсть, а наостанок ушкоджений мозок порадував мене кошмаром. (Хоча ми й справдi зiткнулися в грi лобами з шестикласником Ігнатовим, i гуля таки дiйсно була чимала.) Я впав у кому i запросто мiг померти, якби не здоровий органiзм i квалiфiкованi зусилля лiкарiв.

Я провiв у лiкарнi все лiто i початок осенi, а коли виписався, то хитався вiд протягiв i на уроках сидiв, як пень. Довелося пропустити рiк; важкий рок вiдтодi викликав у мене головний бiль, i всi квiтковi ящики прийшлося викинути.

Мене звiльнили вiд фiзкультури, зате армiя тепер не загрожувала. Мати тряслася надi мною, як осика над пiдосичником. Спочатку навiть намагалася тримати постiйно при собi, ця опiка дратувала – але в той же час менi було шкода маму…

Я не розповiдав iй про своi сни.

Приблизно раз на мiсяць менi снилася мелодiя. Та сама.

Тодi я прокидався геть мокрий i в дрижаках. А два чи три рази навiть намочив постiль. На щастя, якось вдалося викрутитися i приховати це вiд мами…

Минув рiк, а потiм ще i ще. Я вирiс, змiцнiв, хворiв не бiльше i не менше, нiж iншi школярi, недокрiв’ям не страждав, не зомлiвав i вчився нормально. Лiкарi втiшали батькiв, запевняючи iх, що серйозних наслiдкiв травма не мала.