Cьоме пророцтво Семіраміди

А якби вона впiзнала… ти сказав би з ламаним акцентом «Пробачте, мiс, ви помилились». Але навiть такий розвиток подiй неможливий, бо Ягуар, Яструб i Анаконда чатують за бетонною брилою. І все-одно ти думаеш про неi…

Ти думаеш вiдтодi, коли ви зустрiлися на площi Воскреслих.

Про неi вже говорили всi. Про ii красу i екстравагантнiсть, i про те, що вона завжди самотня. Вигадували рiзне. Казали, що лiтак, на борту якого був ii чоловiк, збив меркурiанський снайпер. Іншi, що вона тричi була одружена на найбагатших людях свiту i всi трое померли вiд отруення цiанiстим калiем.

Казали й iнше, буцiмто вона не ходила замiж, а до 20 рокiв жила в горах Тянь-Шаню, звiдки вперше спустилася кiлька днiв тому.

А ти просто побачив ii i тобi стало байдуже до всього, що говорили.

Вона стояла перед фонтаном i дивилась на свое вiдображення у водi. Ти пiдiйшов i збовтав воду парасолею.

– Справжня краща, мiс.

Вона повернулась i подивилась неприродно великими, кольору зелених лимонiв очима. І в них було так багато… суму.

– Чому вiд мене усi тiкають, Нек? – запитала вона дзвiнким голосом.

І тодi ти взяв ii руку i сказав:

– Я не втечу вiд тебе, Лi, нiколи.

Але ти обманув ii.

І ось тепер ти борсаешся, прикутий до цiеi брили, i навiть не знаеш, в якiй частинi свiту знаходишся.

Все, що ти запам’ятав, коли твоi очi ще бачили – чорнi гори, якi нависали над тобою з усiх сторiн i сонце, що сiдало за твою макiвку.

Отже, якщо повзти на захiд, колись таки натрапиш на Помаранчевий палац.

Втiм, можливо, тебе зумисне поклали пiд таким кутом, щоб тобi ввижались гори.

Ти напружуеш руки, намагаешся розiрвати кайдани.

Ти знаеш, що перш нiж доповзеш до палацу, зустрiнешся з Анакондою, що дрiмае позаду тебе. Ця зустрiч не лишае шансiв на порятунок. Та все ж, ти спробуеш.

Правим вухом ти чуеш кроки. Недбале човгання нiг по бетону… І голос Гаврила, контролера цiеi частини землi.

– Вам не зимно?

Яка турбота!

– Дякую. Нi.

– Я повинен стежити, щоб в цiй частинi землi був лад. З вами все гаразд?

– Авжеж…Якщо можна так сказати про людину, прикуту до бетонноi брили.

– Можливо хочете попоiсти?

– Можна й поiсти. Курку iз запеченими овочами.

Гаврило винувато потупцявся.

– Такого немае, мiстере арештований.

– Тодi телятину в томатному соусi.

– М’яса немае нiякого.

– А що е?

– Є вiвсянка, шоколад… Є кава… І ще е цигарки.

– Гаразд, принесiть менi все це.

– Я вже принiс, мiстере арештований. Якщо ви дозволите, я вас погодую.