Походеньки Тома Сойєра

В Англii проживають багатi джентльмени, якi гоготовi сплачувати великi грошi за те, аби мати можливiсть управляти четвiркою коней, запряжених у дилiжанс, на вiдстанi у двадцять, i тридцять миль, проте якби iм запропонували отримувати зарплату за таку службу, вони би вiдмовились, бо тодi задоволення перетворилося б на роботу.

Глава ІІІ

Том – командир. – Урочистiсть та нагорода. – Плачевне щастя. – Доручення та промах.

Том постав перед тiткою Поллi, яка сидiла бiля вiдчиненого вiкна у затишнiй заднiй кiмнатi, яка слугувала i за спальню, i за iдальню, i за кабiнет.

Бальзамiчне лiтне повiтря, безтурботна тиша, аромат квiтiв, дзижчання бджiл приспали ii, i вона куняла над в’язанням, бо поруч iз нею не було нiкого, окрiм кота, що спав на ii колiнах. Окуляри вона причепила зверху на свою сиву голову. Вона була переконана, що Том вже давно накивав п’ятами, тож була здивована, що вiн так мужньо вiддав себе у ii руки. Том запитав:

– Чи менi вже можна iти бавитись, тьотю?

– Як, вже? А скiльки ти вже зробив?

– Виконав усю роботу, тьотю.

– Томе, не бреши. Терпiти цього не можу.

– Я не брешу, тьотю, усю роботу виконано.

Тiтка Поллi не надто вiрила цим запевненням. Вона пiшла переконатися особисто i була би задоволена, якби слова Тома виявились правдивими бодай на двадцять вiдсоткiв. Коли ж вона переконалася, що увесь паркан пофарбовано, i не просто пофарбовано, а вiн щiльно вкритий потрiйним шаром розчину, i навiть по землi прокладено смугу в якостi бордюру, ii здивуванню не було меж.

– Нiколи не могла б навiть подумати про таке! – сказала вона. – Що ж, ти можеш працювати, коли схочеш, Томе.

Але одразу послабила комплiмент, додавши:

– От тiльки мушу зазначити, що працювати ти хочеш вкрай рiдко. Гаразд, iди, бався, але зважай, щоб повернувся вчасно, бо iнакше буде непереливки.

Вона була настiльки вражена його подвигом, що вiдвела його до комори, обрала найкраще яблуко i дала його Томовi разом з виховними розмiрковуваннями щодо додатковоi цiнностi та насолоди вiд частування, на яке заслуговуе людина своею сумлiнною, чесною та доброчинною працею.

Завершила вона своi настанови вкрай вдалою цитатою зi Священного Писання, а Том в цей час поцупив пряник.

Потiм вiн вибiг на двiр i побачив Сiда, що пiднiмався зовнiшнiми сходами на другий поверх. Грудки землi, що лежали пiд ногами, цiеi ж митi замерехтiли у повiтрi.