Походеньки Тома Сойєра

Передчуваю, що вiн сьогоднi прогуляе заняття у школi, тож завтра менi доведеться його покарати, змусивши працювати. Це жорстоко – змушувати працювати у суботу, коли iншi дiти гуляють. Але вiн ненавидить роботу понад усе, а я мушу бодай-колись належно його виховувати, бо iнакше я занапащу цю дитину.

Том таки прогуляв заняття в школi i його день минув дуже весело. Вiн повернувся додому саме вчасно, щоб допомогти Джимовi, темношкiрому хлопчику, нарубати дрова та наламати трiсок, – а насправдi вчасно для того, щоб розповiсти Джимовi про своi походеньки, в той час як Джим зробив двi третини усiеi роботи.

Молодший брат Тома (точнiше, зведений брат), Сiд, вже встиг зробити свою роботу (збирання друзок), бо був чемним хлопцем, а не розбишакою. Доки Том вечеряв i принагiдно цупив цукор, тiтка Поллi ставила йому пiдступнi та надзвичайно грунтовнi запитання, адже сподiвалася почути вiд нього важливi зiзнання. Як й усi простодушнi створiння, вона пишалася своiм талантом у сферi втаемниченоi дипломатii, i своi найвiдвертiшi натяки вважала чудесами витонченого пiдступу.

– Томе, – сказала вона, – у школi було спекотно?

– Так.

– Дуже спекотно?

– Так.

– Мабуть, тобi кортiло скупатися, Томе?

Том схаменувся, у нього виникли пiдозри. Вiн прискiпливо поглянув на тiтку Поллi, але ii обличчя нiчого не виказувало. Вiн вiдповiв:

– Та нi… так собi, не дуже.

Старенька протягнула руку i помацала сорочку Тома.

– Але зараз тобi не гаряче, нi?

Їй лестило думати, що вона так спритно переконалася у тому, що його сорочка е сухою, i при цьому нiхто не здогадався, що саме це i було у неi на думцi.

Проте Том вже зметикував, куди вiтер дме, i поспiшив випередити новий можливий пiдступ з ii боку.

– Ми обливали голови бiля колонки, i мое волосся ще не висохло. Ось помацайте.

Тiтцi Поллi було прикро, що вона не зважила на цей маленький речовий доказ i дала маху. Однак на неi знову зiйшло натхнення.

– Томе, але ж ти не мав потреби вiдпорювати комiр сорочки, аби намочити голову? Тож вiн залишився точно таким, як був, коли я його зашила? Розстiбни-но куртку! Обличчя Тома не виказувало жодного занепокоення.

Вiн розстiбнув куртку. Комiр був зашитий!

– Це ж треба!.. Гаразд, йди до себе. Я була упевнена, що ти прогуляв навчання i ходив купатися. Але я тобi пробачаю. Томе, я бачу, що ти взявся за розум цього разу.

Їй було дещо прикро через те, що ii прозорливiсть ii пiдвела, але й приемно вiд того, що Том бодай раз повiвся чемно.