Походеньки Тома Сойєра

– Стоп правий борт! Лiнг-а-лiнг-лiнг! Стоп лiвий борт! Уперед правий борт! Стоп! Повертай потроху нiс! Лiнг-а-лiнг-лiнг! У-у-у! Витягай переднiй канат! Хутко, ворушись! Гей, що у вас там зi шпрингом? Закидай канат на палю! Тепер причалюй! Зупинiть машину, сер! Лiнг-а-лiнг-лiнг! – Шт! шт! шт! (Робить промiри.)

Том фарбував паркан, i на пароплав не звертав жодноi уваги. Бен дивився на нього впродовж хвилини, потiм сказав:

– Ти-и!.. Це ти паля? Га?

Жодноi вiдповiдi. Том розглядав свiй останнiй мазок оком художника, потiм злегка провiв щiткою i знову помилувався результатом.

Бен пришвартувався до нього борт до борту. У Тома потекла слина, коли вiн побачив яблуко, проте вiн не полишав роботи. Бен промовив:

– Агов, старий! Працювати змусили?

– А, це ти, Бене! А я й не помiтив.

– Я йду купатися. Мабуть, ти би теж хотiв, але доведеться спочатку завершити роботу? Адже так?

Том поглянув на хлопчика i промовив:

– Яку роботу?

– А хiба це не робота?

Том продовжував фарбувати i вiдповiв недбало:

– Може так, а може й нi.

Знаю лише, що Тому Сойеру вона до душi.

– Еге ж, вигадуй! Може ти ще запевнятимеш, що вона тобi до вподоби?

Том продовжував працювати щiткою.

– До вподоби? А чого вона менi мае бути не до вподоби? Не кожного дня хлопцям випадае фарбувати паркан!

Бен подивився на справу пiд iншим кутом. Вiн припинив гризти яблуко. Том елегантно рухав щiткою назад та вперед, трохи вiдступав, аби помилуватися результатом, додавав мазок чи два, – знову милувався, а Бен спостерiгав за кожним рухом iз зростаючими цiкавiстю та захопленням.

Аж раптом вiн промовив:

– Слухай-но, Томе, а дай i менi трошки пофарбувати.

Том замислився, хотiв вже погодитись, та передумав:

– Нi, нi, Бене, нiяк не можна. Бач яка ситуацiя, тiтка Поллi дуже цiнуе цей паркан, – адже вiн виходить на вулицю, – якби це був дах, тодi iнша справа; анi вона, анi я не хвилювались би. А щодо саме цього паркану вона дуже непокоiться, його слiд пофарбувати дуже добре, як належить; гадаю, що лише один хлопець iз тисячi, а може й з двох тисяч, зможе зробити це як слiд.

– Та ну, невже? Ну послухай, дай-но менi лише спробувати, так, ледь-ледь. Я би дав, якби був на твоему мiсцi, Томе.

– Бене, я би теж дав, як правдивий iндiанець. Але тiтка Поллi… Знаеш, Джим хотiв фарбувати, вона не дозволила. Сiд хотiв фарбувати, – не дозволила й Сiдовi. Сам бачиш, як я стараюсь. Ну дозволю я тобi, а ти зробиш щось не так, i…

– Пусте, я постараюсь.