Варення для відьми, або Казка зі смаком калини

Коли ж зiлля набуло мишачого кольору, Ядвiга вийняла з кишенi камiнцi, й так само жбурнула iх у казан.

– Як камiння у водi тоне, так i мишi у нашiй хатi нехай… – Але закiнчити закляття вона не встигла. З верхньоi полицi, вочевидь, розхитаноi пiд час бешкетування малих, прямiсiнько в казан полетiв горщик iз сушеними трояндовими пелюстками. Дiвчина встигла зажмуритися й вiдвернутися вчасно, аби бризки окропу не опекли iй обличчя. Ще до того, як вiдкрити очi, Ядвiга почула веселий смiх й оплески маленьких долоньок.

– Ложева, ложева! А в нас тепел е ложева миска!..

Ядвiга не вiрила власним очам. По хатi, наче очманiлi, наштовхуючись одна на одну, бiгали мишi яскраво рожевого кольору.

Наче цього було замало, наступноi митi, дверi вiдчинилися i до хати зайшла Абра.

– Що це за гидота! – заволала вiдьма, ледь не наступивши на рожеву мишу, що сама кинулася iй пiд ноги. – Що тут в бiса коiться? Хто й навiщо це вичаклував?… Однак шукати винуватця не було потреби. Бiля казана, у якому ще й досi булькотiло, тепер уже рожеве зiлля, стояла перелякана Ядвiга.

З усiх бокiв на неi вказували шiсть маленьких пальчикiв.

Довго думала дiвчина, як задобрити розгнiвану мати. Нарештi iдея з’явилася.

На iхньому подвiр’i був облаштований квiтник, де росли великi колючi будяки. Абри страшенно iх любила. Подовгу дивилася вона на iхнi волохатi фiолетовi бутони. Вiдьма знала майже тисячу рецептiв приготування зiлля iз чортополохом, а пiд час дощу обов’язково кидала колючi кульки у вогонь печi, аби вiдвернути вiд хати блискавку.

Абра сама доглядала за своiм квiтником. Щодня поливала вона будяки й стежила, аби поруч не з’являлися iншi рослини.

– А що, як зварити особливе зiлля? Таке, вiд якого перестали б рости бур’яни навколо маминих квiтiв? Тож не потрiбно буде бiльше iх прополювати, – розмiрковувала Ядвiга, дивлячись на квiтник через вiкно.

Наступного дня, дочекавшись коли дорослi пiдуть з подвiр’я, Ядвiга вирiшила спробувати здiйснити задумане.

Молодшi дiвчата завзято бавились iз щойно впiйманим рожевим мишеням, тож у дiвчини було трохи часу. Вона швидко забiгла до хати й схопила миску з водою. Потiм дiстала з печi остигле вугiлля, й озираючись вибiгла надвiр. Там, сховавшись за великим кущем бузини, Ядвiга поставила миску перед собою на землю. Потiм вугiллям намалювала хрест на долонi й тримаючи ii над водою, промовила:

– Бур’яни, бур’яни, iз квiтника повтiкайте.