Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі. Ч. 1

Та розкриваючи цю книжку, варто вiдкинути нав’язанi нам уявлення: вони приходять далеко не завжди iз самого тексту й не iз його глибокого розумiння, а, сказати б, «iззовнi»: багато стереотипiв його сприйняття й потрактування «витае в повiтрi». Тож варто насолоджуватися грою розуму й дотепнiстю Сервантеса, розважатися грубуватими витiвками персонажiв, бути готовими до серйозних повчань i урокiв моралi, дивуватися глибинi розумiння людей i сприймати надзвичайно проникливi судження про свiтопорядок.

На завершення маемо повторити: «Дон Кiхот» Сервантеса невичерпний, як саме життя, тож звести його змiст до одного чи навiть кiлькох потрактувань немислимо. Але iх варто враховувати, адже вiдкрите його уважними читачами й дослiдниками – як колишнiх часiв, так i сучасних – не може не посприяти глибшому осягненню цього непересiчного твору.

Н. Бiлик

Дуковi Бехарському, маркiзовi Хiбралеонському, графовi Беналькасарському, вiконтовi Алькосерському, властителевi мiст Капiльi, Курiеля та Бургiльйоса[1 - Першу книгу Сервантес присвятив дону Алонсо Дiего Лопесу де-Суньiга-i-Сотомаойру, який пiдтримував багатьох тогочасних письменникiв.

На яку допомогу з боку дука Бехарського розраховував Сервантес – невiдомо. Дук – герцог.]

Уповаючи на те, що Ви, Ваша Ясновельможнiсть, яко державець, завше прихильний i зичливий красним мистецтвам, добре приймаете й шануете всiлякого роду книги, а надто такi, що зi шляхетностi своеi не знижаються до корисливого прислужування чернi, поклав я пустити в свiт «Премудрого гiдальга Дон Кiхота з Ламанчi» пiд ослоною преславного ймення Вашоi Ясновельможностi; тож iз поштивiстю, належною такiй високiй гiдностi, благаю Вас прийняти його пiд ласкаву свою опiку – нехай i позбавлений коштовних оздоб витворностi i вченостi, якими красуються звичайно твори, скомпонованi в домах людей освiчених, стане вiн пiд тим захистком смiло перед суд тих мудрагелiв, що, виходячи за межi власного недомислу, повсякчас ладнi трактувати чуже писання з надмiрною суворiстю й недостатньою справедливiстю; сподiваюся, що, споглянувши очима премудростi своеi на моi добрi намiри, Ваша Ясновельможнiсть не погордуе цим щирим i покiрним приносом.