Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі. Ч. 2

– Гляди тiльки, Санчо, – зауважив Самсон, – а то бувае, що виб’еться людина в люди, то де ii i людськiсть дiнеться: вискочиш на губернатора, то й рiдноi неньки одцураешся.

– То, може, з такими людьми бувае, що самосiйки десь у бур’янi вродились, – одказав Санчо, – а не з такими, як я, що душа на чотири пальцi щирохристиянським салом обросла. Гляньте на мене, чи такий я вдався, щоб за добро невдякою платив?

– Дай Боже, – промовив Дон Кiхот. – Та скоро побачимо, як владу дiстанеш, бо той острiв уже менi перед очима мрiе.

Сее сказавши, попрохав у бакалавра, що коли вiн пiiта, то хай учинить йому ласку i напише для нього вiршi на розлуку з сеньйорою Дульсiнеею Тобоською, та ще й акростихом, щоб, читаючи згори вниз першi лiтери кожного рядка, вийшло ймення Дульсiнея iз Тобоса. Бакалавр одказав, що хоть вiн i не належить до знаменитих поетiв (бо таких на всю Гишпанiю ледве знайдеться три з половиною), проте неодмiнно скомпонуе такий стихотвiр, дарма що то не легка рiч, бо в тому йменнi сiмнадцять лiтер: як писати кастильськими катренами,[24 - Кастильськi катрени формуються з двох полустроф з чотирьох чи п’яти восьмискладових рядкiв.

] чотири строфи по чотири рядки, то одна лiтера зайва, як узяти п’ятирядкову строфу, одинарну чи подвiйну, тобто редондилью чи десиму,[25 - Редондилья – строфа з чотирьох чи п’яти (кiнтилья) восьмискладових рядкiв. Десима – строфа з десяти восьмискладових рядкiв, де кiнтильi утворюють двi полустрофи. ] то трьох лiтер не вистачить, та вiн уже постараеться скостити десь одну лiтеру i вбгае те ймення в чотири катрени.

– Се треба зробити за всяку цiну, – сказав Дон Кiхот, – бо як iм’я не буде вказане ясно i явно, то нiяка жiнка не повiрить, що вiрш i справдi iй присвячено.

Отак вони й домовились, а виiзд призначили за тиждень. Дон Кiхот узяв з бакалавра слово, що не зрадить тiеi таемницi нiкому, особливо пароховi та майстровi Нiколасу, не кажучи вже про небогу та ключницю, бо вони могли б стати на перешкодi тому спасенному i шляхетному замiровi.

Карраско пообiцяв i попросив на прощання в Дон Кiхота, аби вiн при нагодi подавав йому про себе вiстки чи вже там добрi, чи лихi. На тому вони й розстались, а Санчо теж пiшов рихтувати, що треба, в дорогу.

Роздiл V

Про дотепну й розумну розмову, що точилась помiж Санчом Пансою та жiнкою його Терезою,[26 - Санчова жiнка мае iм’я Хуана-Тереза.