Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі. Ч. 2

Поет так i зробив, i такого про неi понаписував, що й старi плiткарки не наговорили б, але дама була вельми рада, що доскочила-таки слави, нехай i неславноi. А ще приходиться сюди iсторiя того пастуха, що пiдпалив i димом пустив славетний храм Дiанин, залiчуваний до сiмох чудес свiту, на те тiльки, щоб iмення свое потомним вiкам передати; хоч i велено ж було того ймення не згадувати анi словом, анi на письмi, аби задум його не справдився, проте вiдомо стало, що звали того пастуха Геростратом.

Спадае менi на пам’ять iз сього приводу також пригода, що мав ii великий цiсар Карло П’ятий з одним шляхтичем римським. Якось захотiлося цiсаревi оглянути славнозвiсну Ротонду, що в старожитнi часи звалася храмом Усiх Богiв, а тепер слушнiшу мае назву – церква Всiх Святих.[34 - Римський Пантеон (пантеон у перекладi з грецькоi означае «храм Усiх Богiв»). Збудований при iмператорi Адрiанi 126 р., у 609 р. вiн був освячений як християнська церква, названа згодом церквою Всiх Святих, оскiльки освячення вiдбулося на День Всiх Святих. Ротонда – кругла споруда, зазвичай увiнчана куполом.] То одна з небагатьох будов, що майже цiлою доховалась iз доби поганського Риму, являючи нам усю велич i пишноту прославлених своiх фундаторiв: формою вона нагадуе велетенську розкраяну навпiл помаранчу, а яснота в нiй несказанна, дарма що свiтло добуваеться туди через одно тiльки вiкно, чи радше через великий круглий отвiр у куполi. Через той же отвiр i оглядав цiсар тую церкву, а при боцi в нього був один шляхтич римський, що пояснював йому до тонкощiв усю велич i красу того архiтвору давнього зодчества; як одiйшли вони од отвору, шляхтич йому й каже: «Цiсарю мiй найяснiший! Тисячу, може, разiв поривало мене бажання схопити вашу величнiсть ув обiйми i кинутися з вами разом униз через сей отвiр, аби на сiм свiтi вiчную по собi зоставити славу».  – «Я вам вельми вдячний, – одвiтував цiсар, – що ви не довели до дiла лихого вашого намiру; щоб же не було вам бiльше нагоди випробовувати вiрнопiдданiсть вашу, забороняю вам вiднинi говорити зi мною й перебувати в моiй присутностi». Сее сказавши, нагородив його щедро. Бачиш, Санчо, бажання зажити слави завше було могутнiм рушiем людських учинкiв. Як ти гадаеш, що спонукало Горацiя кинутися при повнiм обладунку з мосту в Тиброву глибину?[35 - Публiй Горацiй Коклес – напiвлегендарний римський герой (кiнець VІ ст. до н. е.