Своя кров

 – Ти проти кого преш, дитя? Та моi… моi… родаки… вони тебе разом з твоiми безробiтними… Та шипшина не цвiте на осiнь.

– Ой, знайшов, чим хвалитися, своiми родаками. Тьху! Та й моi не безробiтнi, – зблиснула очима. – Моi…

– На цiй вулицi, – заперечив, – солiднi люди не живуть.

– Зате просто люди живуть, – раптом несподiвано скинула з його голови шапку, вхопила за чуба, гупнула мармизою об цямрину напiврозваленоi криницi, бiля якоi гвалтував.

Гупнула ще раз.

Зiбралась – i тiкати. Та заплуталася в порваних ним лахах, тож схопив за ногу.

– Просто люди в рахунок не беруться, – вчив. – Уб’ю лярву, хто тебе знайде, ти, горе конвойоване.

А воно не з лякливих трапилося.

– Не вб’еш, – затялося.

– Уб’ю, – наполягав, наступав на горло.

– Нi, – хрипiла.

Сперечалася, сперечалася, будила в ньому звiра, будила, доки й не затихла.

– Дурепа, – вилаявся, – де ти на мою голову взялася?

Помацав тiло, послухав дихання – нiчого не второпав, чи жива ще, чи вже того. Тепла ще, точно, а чи жива?

Пiдтягнув до цямрини, нахилив над криницею.

– Хай Бог iй буде за суддю й за ангела-хранителя, – мовив.

Мацнув рукою по закривавленiй своiй пицi.

– Що, напилася моеi крiвцi? – ехидно зауважив.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.