Край неляканих птахів

Сьогоднi вони заглядають тобi до рота, ловлячи кожне твое слово, i улесливо всмiхаються, а завтра, якщо тебе, борони Боже, звiльнять з посади керiвника району, вони ж першими почнуть тебе паскудити й топтати.

Та ще й як! З ненавистю!

О, цей пiдлий капосний народець вмiе зводити рахунки! Все йому пригадають! Нiчого не забудуть, нiякоi дрiбницi. Ще й, чого доброго, у в’язницю можуть запроторити!

Хоча нинi, у час хваленоi демократii, це не робиться. Нова влада дiе iнакше. Пiдлiше. Вона просто залишае колишнього керiвника напризволяще.

І це, треба сказати, дуже страшна кара. Адже колишнiй керiвник, якому ще вчора з усiх усюд везли свинячi та курячi тушки, давали хабарi, в один нiчим особливо непримiтний день перетворюеться у звичайного громадянина й повинен, як й переважна бiльшiсть мешканцiв райцентру, все купувати за власнi грошi.

А за якi? За мiзерну заробiтну плату дружини? Так тих грошей не вистачить навiть на те, щоб прогодувати добермана. Що вже казати про себе та дружину?

Словом, хвалених принад демократii, про якi Кендюх заповзято терендiв на всiляких апаратних народах та зустрiчах з трудовими колективами, сам вiн боявся як чорт ладану.

Голова райдержадмiнiстрацii не хотiв перетворюватись у звичайного громадянина й стикатись з безлiччю малих та великих проблем. Це для нього було подiбно смертi.

Завчасно ж лягати у труну, навiть дуже дорогу, йому не хотiлось. Олекса Дмитрович Кендюх був страшенним життелюбом. Вiн не хотiв вiдмовлятись вiд усього, що мав зараз, – влади, пiдлабузництва пiдлеглих, гарного та ситного життя.

Але що ж робити? Як залишитись при владi?

Треба дiяти! Перш за все слiд звернутись по допомогу до впливових друзяк. Кендюх вже попросив замовити про нього добре словечко керуючого справами облдержадмiнiстрацii. Але що важить слово людини, в обов’язки якоi входить звичайне пiднесення паперiв на пiдпис та перекладання iх з однiеi папки в iншу? Нiчого. Треба обов’язково заручитись пiдтримкою бiльш впливовоi фiгури.

Такою людиною був перший заступник голови облдержадмiнiстрацii Вiктор Степанович Чорний та ще кiлька заступникiв голови облдержадмiнiстрацii. Всi вони добре знали його, бо Кендюх, на вiдмiну вiд молодих колег з сусiднiх районiв, вiдзначався неабиякою гостиннiстю. Вiн не тiльки щедро пригощав iх у районi, а ще й возив iм щедрi продуктовi дарунки в область.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».