Ключник світів

Спочатку дивно сiпнулася, але через секунду ii погляд знову став холодним.

– Ай-ай-ай, жах який. Нi, серед вiдвiдувачiв, яких бачила я, такоi дiвчини не пам'ятаю. Але до Марiйки багато людей приходило. Можливо, i ця дiвчина була серед них.

– А ось цей перстень вам знайомий? – вказала Лера на фотографiю прикраси.

Лiтня жiнка знову дивно сiпнулася. Вона уважно, не рухомим поглядом дивилася на зображення прикраси. Неначе думала над тим, чого НЕ слiд казати.

– Ви знаете, – почала вона повiльно, – Марiйка не одягала прикрас.

– Проте, перстень вам знайомий, – наполягала Лера. – Ви розумiете, що вiд ваших чесних вiдповiдей залежить, впiймаемо ми вбивцю цiеi дiвчини чи нi?

Єремея Василiвна видала крекчучий звук. Вона все ще пильно дивилася на зображення персня.

– Я не можу сказати, що бачила саме цей перстень, але, по-моему, вона одягала його одного разу. Тодi я до неi на чай зайшла, довiдатися про ii самопочуття. Однак вона мене дуже швидко виставила, пославшись на головний бiль.

Тодi я ще звернула увагу, що в кiмнатi вiкна були зашторенi, а на пiдлозi лежали ватмани i якiсь книги. Ще менi здалося, що вона була тодi не сама в квартирi. Але я не бачила, чи приходив хтось до неi або йшов. А вже ввечерi ми з нею спiлкувалися, як нiчого не було. Але коли я намагалася пiдняти тему мого денного вiдвiдування, вона вiдразу ж перекладала розмову в iнше русло.

– Давно це було? – запитала Дарина.

– Нi, нещодавно. Мiсяць тому, може бiльше, – вiдповiла Єремея Василiвна.

– А чому забарилися, коли я показала вам фотографiю прикраси? – запитала слiдчий.

– Так через цю дивну iсторiю. Я б, може, i перстень не запам'ятала, якби не незвичайна поведiнка моеi подруги.

Даринi здалося, що Єремея Василiвна чогось не договорюе. Лiтня жiнка весь час вiдводила погляд, особливо коли мова зайшла про перстень.

– Добре, дякуемо за вiдверту розмову. А ми можемо зустрiтися з вашим повiреним? – змiнила напрям питань Лера.

– Звичайно, можете, – вiдповiла господиня квартири, – я зараз дам вам номер його телефону.

Єремея Василiвна пiдiйшла до комода. Вона хвилини двi вивчала сторiнки староi записноi книжки.

– Ось записуйте 097 45…

Лера оперативно занесла номер в пам'ять свого мобiльного телефону, ще раз подякувала господинi за бесiду i хитнула Даринi, що час iти.

Вже в коридорi Єремея Василiвна забарилася перед тим, як вiдкрити вхiднi дверi, щоб випустити дiвчат.