Ключник світів

 – Що ж стосуеться Єремеi Василiвни, то там трохи iнша iсторiя. Вона хоче дожити свiй вiк серед накопичених за життя речей. Таким чином, тiльки пiсля ii смертi ми зможемо зайнятися ii майном, хоча опис вже проведено i все завiрено.

– А ви не знаете, чому Макарова вирiшила раптом зайнятися продажем свого майна? – поцiкавилася Лера.

– За ii словами вона вiдчувала свою швидку смерть, тому не хотiла, щоб нажите за все життя добро виявилося розкраденим.

– Все одно дивно, – не вгамовувалася Лера. – Навiщо тодi треба було спочатку звертатися до стороннiх людей, а не вiдразу передати все в дитячi будинки?

– Чому дивно? – здивувався повiрений.

 – Антикварiат в дитячих будинках нiкому не потрiбен. Набагато цiннiша грошова допомога. Але Макарова Марiя Петрiвна не знала про iснування такоi фiрми, як наша. Тому намагалася органiзувати продаж свого майна самостiйно. Там е предмети, якi, на мiй погляд, мають цiннiсть. Вони дбайливiше будуть зберiгатися у колекцiонера, який знае вартiсть своеi покупки, нiж у якогось пiдлiтка або барахольщика.

– До речi про предмети, – мовила Лера. – Ми з вами зв'язалися по однiй справi, в якiй фiгуруе розкiшний перстень. Цей же перстень було надiслано в бюро оцiнки антикварiату незадовго до того як… – тут Валерiя перервалася i перемкнулася на Дарину. – Що ж експерт зi старожитностей, твоя черга закидати питаннями Леонiда Савовича.

Дарина посмiхнулася. Вона залiзла в сумку, щоб вийняти звiдти золотий перстень з рубiном.

– Ось, – простягнула вона прикрасу повiреному.

 – Цей же перстень е серед надiсланих вами предметiв на оцiнку, але вiн також фiгуруе в однiй справi, розслiдуванням якоi ми займаемося. Скажiть ви пам'ятаете цю прикрасу?

– О так, – дуже голосно вiдповiв Гнишко. – Я його добре запам'ятав. Перстень вельми незвичайний. Судячи з розмiрiв каменю i кiлькостi золота в оправi, може виявитися дуже коштовним. Тiльки от не пригадую, щоб я його комусь вiддавав. Вiн повинен знаходитися серед цiнних речей в квартирi покiйноi.

– Ви впевненi, що не мiг перстень опинитися поза квартирою? – поцiкавилася Дарина.

– Абсолютно. Я точно пам'ятаю, як вiдклав цю прикрасу в окрему нiшу, де зiбрав ще деякi особливо цiннi предмети з майна Макаровоi.

– Скажiть, а Макарова нiчого не розповiдала про цей перстень? Звiдки вiн у неi? Що вiн означав для неi? – продовжувала цiкавитися Дарина.

– Та начебто нi, – замислився повiрений. – Але я точно знаю, що вона вiддавала його виставляти на продаж через Інтернет.