Сліпучі катастрофи. Пентадрама жінки

Я образилася на тебе до найглибшого мороку жiночоi душi, де клубочаться змii та розмножуються скорпiони, бо не сподiвалася пiсля п’яти рокiв вiрного кохання такого сумнiвного комплiменту, а тим паче безпiдставного розриву. Проте опанувала собою, i пiсля того, як ти, хряпнувши дверима, розчинився в нiчному мороцi, я замiсть того, щоб, умившись сльозами, випити трунок, вiдкрила Бiблiю, а також томик мого улюбленого Борхеса (у якому вiн описуе рiзнi iнфернальнi сили), й пiд ранок, проаналiзувавши iсторiю стосункiв Адама i Єви, дiйшла висновку, що вона мiстить у собi чимало загадкового, не витлумаченого, вiрнiше, витлумаченого лише почасти, однобiчно.

І вирiшила нагадати тобi те, що ти, вочевидь, i без мене знаеш. Хоча навряд, бо менi легше уявити собi, що ти (такий солiдний, такий рацiональний) ловиш сачком сонячних зайчикiв, нiж читаеш Старий Заповiт.

«Це уривок з якогось роману, – вирiшила Євгенiя. – Але навiщо вiн Адасевi? Мабуть, вiн вiдксерив його, бо в ньому йдеться про бiблейського тезку».

І зручно умостившись у м’якому крiслi, продовжила читання.

I. Творець

Дуже дивно, як на мене, викладена iсторiя створення людей.«І Бог на свiй образ людину створив, на образ Божий ii вiн створив, як чоловiка та жiнку створив iх. І поблагословив iх Бог i сказав Бог до них: «Плодiться й розмножуйтеся i наповнюйте землю»».

Зверни увагу на те, що спершу йдеться про людину (однина), а потiм сказано «iх» (множина), з чого випливае, що для Творця Адам не е чимось окремiшнiм, чимось кращим за Єву.

Тiльки в парi вони е людною, тiльки разом – образом Божим, його рiвновеликими, рiвнозначними частинами. Чи на так?

А далi чомусь подаеться iнша iсторiя, за якою Бог спершу створив людину з пороху земного i, назвавши цю людину Адамом, доручив iй доглядати рай у Едемi. Тут Адам виступае повноцiнною людиною, яка вмiщае у собi й чоловiчу, i жiночу iпостась Творця, його самовартiсною подобою. І лише згодом, коли ця богоподiбна iстота засумувала, Творець дiйшов висновку, що «недобре бути чоловiковi самотнiм.

(На цей раз йдеться вже не про вселюдину, а про особу чоловiчоi статi в станi депресii). І спав на Адама мiцний сон – i заснув вiн. Тодi взяв Творець одне з ребер його i перетворив його на жiнку i привiв до Адама».

Чудно, правда, що Всемудрий, Всепомисливий попервах створюе лише одну особу, без пари, i лише згодом, пiсля того, як та вже надiлила iменами всю звiрину i засумувала, витворюе iй пару.