Гроші. Ч 1. Сизий світанок

 – Тепер обходь навколо три кiлометри!

– А з якоi вiн партii, цей депутат?

– З Партii легiонiв, з якоi ж ще?! У нас iнших-то, вважай, i немае. Хiба що комунiсти, так iх зовсiм мало залишилось.

Косар так ненависно щиро гнiвався на депутата i на ситуацiю, що склалася в Криму iз захопленням земель, що Сашi стало цiкаво попитати, чи ходить той на вибори, i взагалi, що думають люди з цього приводу? Чи не збираються якось впливати на ситуацiю?

– Дядьку, а ви на вибори ходите? – зухвало запитала вона.

Косар озирнувся, подивився на Сашу i на малого, навiть, як iй здалося, посмiхнувся:

– Звiсно. А як же! Це ж майбутне наших дiтей та онукiв. Голосую обов’язково!

– І за кого, якщо не секрет?

– Як це – за кого? За Партiю легiонiв, само собою! За кого ж iще?!

Саша як стояла, так ледь i не впала:

– Так вони ж вам землю перегородили! Ви ж самi тiльки-но iх сварили?!

– Ну перегородили, так i що тепер? Нiчого ж не зробиш. Якщо не вони перегородять, так iншi. Хай краще цi.

Зате вони за росiйську мову!

– А… – тiльки i змогла промимрити вражена до глибини душi такою мотивацiею Саша.

Додому поверталася пригнiчена. Мало того, що прогулянка не вдалася, так ще i цей чоловiк… Ну, от здавалося, як це все кореспондуеться помiж собою: пограбування Криму, загарбання землi, захоплення берегiв моря, пляжiв, заповiдникiв – i росiйська мова? Мова наче iндульгенцiя! «Хоча, – думала вона, – якщо взяти до уваги, а не брати не можливо, асортимент друкованих видань – газет, журналiв, присутнiх у мiсцевих кiосках, то нiчого дивного насправдi немае!» Дiйсно, колись Сашi закортiло купити мiсцеву пресу, i ii накрив неймовiрний жах: хоч на приватних розкладках, хоч у кiосках «Укрпошти» лежало стiльки реально чорносотенних антиукраiнських дешевих газет, що приналежнiсть Криму до Украiни викликала великi питання.

Тобто, якщо вони тут лежать i продаються, значить, iх же хтось купуе i читае?

Асортимент книжок – в основному, художньоi лiтератури та псевдоiсторичних розвiдок – пропонувався не менш одiозний: суцiльнi жидомасонськi заколоти, англосакси на службi свiтовоi закулiси, крах «Проекту Украiна», «Розколотi тризуби» i все таке iнше, вiд чого волосся вставало дибки на всiх куточках тiла.

«Чи е тут СБУ? Чи е взагалi в Украiнi Служба безпеки саме Украiни?» – це були вiдповiдi на якi давно, точнiше з 2010 року, як тiльки на виборах перемiг Хазяiн, звучали голосно, але безрезультатно.