Гроші. Ч 1. Сизий світанок

Значить, зачепила iх чимось, змогла достукатися до сумлiння, хоча вони ж просто говорили про ситуацiю в краiнi, про донецький клан, мафiю, «сiм’ю», про те, що краiна занепадае при Хазяiнi просто на очах. Значить, не одна вона так думала, не тiльки маргiнали-журналiсти чи опозицiя або заштатнi громадськi активiсти чи вузьке коло нацiонально налаштованоi iнтелiгенцii за чаркою горiлки це обговорювало. Проблема хвилювала значно ширше коло людей. Для неi це був сильний сигнал.

Тепер Саша сидiла в Киевi на роботi i думала, як мае вчинити з тим планом маетку Дантиста з мису Айя.

Хороми там виростали на п’ять тисяч квадратних метрiв – для чого, для кого? Для однiеi людини? П’ять тисяч квадратiв заповiдноi кримськоi землi тiльки пiд фундаментом i дахом, а скiльки ще заховають за височенний паркан?

Пiдлiтковi жахи, що переслiдували ii колись, – що Крим перетвориться на суцiльнi вузькi дорiжки, огородженi величезними парканами, набували реалiстичностi, точнiше, сюрреалiстичностi.

Фотографii справдi вийшли не дуже вдалими, проте на деяких можна було досить чiтко розгледiти i будiвництво, i башти, i дах будинкiв, i паркан.

Шкода, оптика не дозволила охопити всю грандiознiсть задуму проекта. Не обiйшлося i без сюрпризiв: на однiй iз фотографiй Саша угледiла пiд деревом якiсь мiшки iз трубами. Вона збiльшила зображення на екранi i з’ясувала, що це не труби, а… гармати, замотанi в мiшковину. Спочатку вона здивувалася: невже дiйшло до того, що охороняти маеток сина президента буде артилерiя, потiм розсмiялася – ну, це було б уже занадто! Роздивившись, прийшла до висновку, що тим гарматам – сторiччя пiвтора-два, не менше, де ж вiн iх взяв? Тож навмання кинула в пошук у Гугл «старовиннi гармати в Криму» i знайшла дуже цiкаве повiдомлення: нещодавно в Севастополi в Артилерiйськiй бухтi поцупили старовиннi гармати.

Отаке. Не може бути! В iнтернетi також висвiтилася стаття з мiсцевоi газети, в якiй патрiотична громадськiсть Севастополя переконливо стверджувала, що крадiжка тих гармат – справа рук британцiв, бо Велика Британiя з часiв перемоги в Кримськiй вiйнi виливае саме зi сталi саме таких трофейних росiйських гармат знаменитi «хрести Вiкторii».

«Очевидно, – стверджувала севастопольська патрiотично налаштована громадськiсть, – у британцiв закiнчилися трофейнi гармати, от вони i вкрали нашi.