Гроші. Ч 1. Сизий світанок

– Це ж наш кейс, ми домовлялися!

– Очевидно, Хазяiн знае про це, бiльш того, наскiльки менi вiдомо, це особисто його рiшення – пiдрiзати нам крила. Тепер вiн вважае, що все мусить належати Дантисту. Той особисто керуе процесом вiджиму. СБУ й iншi силовики тiльки виконують команди, сприяють тому, щоб ринок газу i нафти захопили фiрми Курки. Ти ж знаеш, вони все завозять через кордон без жодного мита. Це неймовiрнi грошi!

Кардаш опустив голову. Його команда якраз тiльки що пропустила кiлька результативних атак поспiль, i публiка в залi принишкла.

– О, нас знiмають! – наче зрадiв такому факту Лавочкiн. – Посмiхнися iм!

Кардаш, на обличчi якого не здригнувся жоден м’яз, прошипiв, не розкриваючи рота:

– Дай iм команду стерти запис! Ти ж це можеш.

– Навiщо? – здивувався Лавочкiн. – Я сам попросив iх зняти i показати нас увечерi у новинах. Все оплатив, кожну секунду ефiру.

– Що, все настiльки погано? – Кардаш саркастично посмiхнувся i розвiв руками.

В його розумiннi реальнiсть ставала безнадiйно поганою тiльки тодi, коли тебе показують в новинах. Тобто, якщо ти змушений стирчати в «ящику», значить, справи твоi по-справжньому кепськi. Гiршого i бути в життi не може, коли ти «свiтишся» на публiку.

Вболiвальники також незадоволено загудiли – суддя, на iхнiй погляд, прийняв чергове несправедливе рiшення на користь суперника. Якби протягом матчу хтось невiдступно споглядав за олiгархом, то у нього б склалося абсолютне враження, що Кардаш всiм серцем вболiвае за свою команду, настiльки синхронно спiвпадали емоцii на майданчику i навколо нього й емоцii та дii олiгарха.

І така людина у залi була. І саме зараз докладала Гуслякову по мобiльному телефону про перебiг подiй в ложi почесних гостей:

– Сидять… Про щось говорять… Нiчого не чутно, дуже шумно тут, баскетбол… баскетбол, кажу, дуже багато людей, вболiвальники кричать.

Нi, вони не замовкають, а коли замовкають, тi також мовчать… Що роблять? Ну, вболiвають.

Здалеку Кардаш був чимось схожий на французького актора Жана Рено, точнiше, якщо трохи напружити уяву, то можна було б сказати, що вiн – старший брат того знаменитого iспанського француза: значно сивiший, гладкiший, нижчого росту, але щось спiльне в зовнiшностi цi незнайомi i далекi за iнтересами i мiсцем проживання люди таки мали.