Циганка за мільйон

Розбещений владою та грошима хлопець перетнув дозволену межу, наплював на них всiх i на власну родину, задовольняючи свою пихатiсть. Як результат, тепер цигани мають пiдкоритися украiнцям на власнiй територii, а iх барон без копiйки за душею мае пiти геть. Якщо ж вони не виконають цi умови, то проллеться кров.

– Тасарла, сядь i заспокойся. В мене вiд твоеi метушнi голова болить, – промовила Хiтана, намагаючись вiдволiкти дiвчину вiд роздумiв поверхневою розмовою.

– Як ти можеш бути такою спокiйною? – У вiдповiдь запитала онука барона.

 – Наше щасливе майбутне пiд загрозою. Коли сюди прийдуть жити гаджо, коли вони будуть витирати об нас ноги… Невже тiльки тодi циганська кров заграе у жилах?

– Тасарла, зупинися. Що ти говориш? Хочеш, щоб ми пiдiйнялися? Ну, й що тодi? А? – Не витримала Хiтана. – Я розповiм тобi, що буде тодi. Нас розчавлять, як набридливих комах. І Чендера знайдуть… Думаеш, його помилують? Нi.

Онука барона стисла кулачки, але все ж таки зупинилася. Звiсно ii подруга мала рацiю та й сама вона у жодному разi не хотiла нiяких кривавих сутичок.

ЇЇ слова та поведiнка були навiянi безпораднiстю i страхом. В рештi решт вона лише жiнка.

– Я дуже хочу заспокоiтися, Хiтана, але не можу. Сьогоднi у барона вiдберуть все: й дiм, i владу. А мою долю взагалi вирiшуе купка незнайомих людей з важливими папiрцями у своiх товстих портфелях. Так от що я тобi скажу. Якщо цей дурень-пiдприемець вважае, що просто так з’явиться тут i вiдбере у мене все, то на нього чекае неприемний сюрприз.

За це я видряпаю йому очi, клянуся!

– Тасарла, ти ж розумна дiвчинка, – промовила подруга, – тож ввiмкни нарештi мiзки. Твiй брат не тому дорогу перейшов. Та й звiдки у чесного пiдприемця такi грошi й такi зв’язки? Що ти взагалi про нього знаеш?

– Еее… Ну, знаю, що вiн володiе шоколадною фабрикою… Мабуть, гарно стоiть на ногах, звiдти й грошi.

– А те що вiн не вагаючись убив кращого друга, знаеш?

Вiд несподiванки Тасарла знову зупинилася й на цей раз присiла на лiжко.

– І його не посадили за це?

– Нi! Тож думаю вiн не тiльки у виробництвi шоколадок та цукерок замiшаний, а ще й в кримiналi. Звiдти й такi статки. А ти очi видряпаю… очi видряпаю… Будь обережною насамперед.

– Тобто ти вважаеш, що я повинна без зайвих слiв залишити свiй дiм, табiр… та зникнути?

– Ну, можливо вiн не буде вимагати твого вiд’iзду. Ти ж йому нiчого не зробила.

Зненацька почувся стук у дверi й на порозi з похмурим обличчям з’явилася Зара.