Небо, повне зірок

Марсi прийшла без мого спецiального запрошення, але в повнiй вiдповiдностi з правилами, якi вимагали, щоб при вiдбуттi корабля в рейс i при його завершеннi в рубцi були всi штатнi пiлоти.

Я вiддав наказ розпочати остаточну перевiрку готовностi бортових систем. Курiнна з Йосiдо взялися до справи, а я пiдiзвав Марсi, що доти скромно стояла попiд задньою стiною рубки.

– Вчора ввечерi ознайомився з твоею особовою справою. Виявляеться практикум з пiлотування та навiгацii ти склала найкраще з-помiж усiх цьогорiчних випускникiв.

Дiвчина зашарiлася вiд задоволення.

– А я й не знала…

– Тепер знаеш. Вiтаю.

– Дякую, капiтане. – Вона трохи повагалася, потiм запитала: – А я нестиму окрему вахту, чи лише асистуватиму вам та старпомовi?

– Отримаеш окрему вахту. Сьогоднi у другу змiну. Але я, звичайно, наглядатиму за тобою.

До восьмоi тридцять перевiрка бортових систем завершилася, i я оголосив старт. З запущеним на повну потужнiсть термоядерними двигунами «Кардиф» залишив орбiту i став вiддалятися вiд Марса, заглиблюючись у мiжпланетний простiр.

Проте не для того, щоб набрати певну швидкiсть, причина була в iншому. Всупереч поширенiй хибнiй думцi, корабель не потребував нiякого розгону для здiйснення надсвiтлового стрибка – адже, зрештою, рух у природi вiдносний. Проте перехiд у гiпердрайв супроводжувався потужним електромагнiтним iмпульсом, i правила безпеки забороняли це робити поблизу населених планет, космiчних станцiй та iнших кораблiв, щоб уникнути перешкод у роботi систем зв’язку.

Через чверть години Йосiдо доповiв:

– Кеп, попередження вiд Марсiанськоi Протикосмiчноi Оборони. Попереду виявлено внутрiшньосистемний транспорт Азiйського Союзу, що йде зустрiчним курсом. Швидкiсть – дванадцять з половиною. Вiдстань безпечна – чотири триста, однак нам радять бути насторожi.

– Зрозумiло. Старпоме, скiльки до гiпердрайву?

– Шiсть хвилин десять секунд, – вiдповiла Курiнна.

– Тодi маемо встигнути. Та про всяк випадок ввiмкни додатковий захист, Йосiдо.

Ще чого доброго iм стукне в голову довбанути в нас iз лазерних гармат, а потiм заявити, що помилково прийняли корабель за великий метеорит.

– Силовий екран задiяно, – вiдзвiтував Хiрошi.

А Марсi тихо промовила:

– От же ж поганцi!

– Не поганцi, а просто озлобленi, – сказав я. – Вони звинувачують нас в усiх своiх негараздах. Зокрема вважають, що Пiвнiчна Федерацiя обмежила iхнiй життевий простiр.