Небо, повне зірок

Я вiдчув, як крiсло пiдi мною трохи просiло, а тiло налилося додатковою вагою – Курiнна ввiмкнула на борту шатла штучну гравiтацiю i довела ii рiвень до стандартноi одиницi. Новачки вiдреагували на це нормально: всi трое були родом з Землi, а в шкiльному гуртожитку для землян i вихiдцiв з зоряних колонiй пiдтримувалася земна сила тяжiння, щоб учнi не вiдвикали вiд нормальноi гравiтацii (а з уроджених марсiан комплектувалися окремi екiпажi).

В салонi почулося слабке гудiння вiд запущених термоядерних двигунiв – звукоiзоляцiя нiколи не бувае iдеальною.

Ми четверо повернулися до найближчого iлюмiнатора. Шатл залишив стоянку i по рулiвнiй дорiжцi виiхав на злiтну смугу. Пiсля короткого розгону машина здiйнялася в небо i стала стрiмко набирати висоту. В принципi, ми могли б злетiти й на антигравах, проте Курiнна, як i кожен пiлот, полюбляла реактивну тягу й користувалася нею за першоi-лiпшоi нагоди.

– Приблизно через пiвгодини прибудемо на орбiтальну станцiю i звiдти перейдемо на наш корабель, – сказав я новачкам.

– Там, як i належить, представлю вас екiпажевi. А поки познайоммося. Я капiтан третього рангу Мальстром, командир мiжзоряного транспорту «Кардиф», на якому ви будете служити. Маю надiю, ми непогано спрацюемося. – Я зробив коротку паузу й подивився на дiвчину. – Тепер твоя черга.

Вона миттю схопилася, мов пiдкинута пружиною, i заторохкотiла:

– Кадет Хагрiвз, сер! Основна спецiальнiсть – пiлотування й навiгацiя. Додатковi спецiальностi – iнформатика та зв’язок, системи гiпердрайву.

Знання мов: вiльне володiння – англiйська, iспанська; зi словником – нiмецька, португальська, iталiйська.

Я поморщився.

– Заради Бога, сiдай! Не стрибай, як кенгуру. – Дiвчина збентежено присiла, i я, вже м’якшим тоном, запитав: – То як тебе звати?

– Кадет Хагрiвз, сер. Марша Хагрiвз.

– Дуже мило, Маршо, – сказав я. – Чи, може, тебе краще називати Марсi?

– Ну… Так, сер. Я бiльше звикла до Марсi. Так мене всi називали в школi. Марсi на Марсi… – Вона нiяково клiпнула очима.

– Це такий каламбур, сер. Мое iм’я i планета.

– Дякую за пояснення, сам би нiзащо не здогадався, – iронiчно промовив я, чим викликав у дiвчини слабку, ледве помiтну посмiшку. – Отже, Марсi, що вже не на Марсi. Ти мусиш затямити одну рiч: я не люблю, коли до мене звертаються «сер». Менi бiльше до вподоби «капiтан» або «кеп». Зрозумiло?

– Так, капiтане.

– А вам, хлопцi?

– Так, капiтане, – хором вiдповiли обое.

– От i чудово. Слухайте далi, – провадив я.