Як зникнути повністю

Б: Iнтелiгент я чи нi? Вiдповiдайте!

А: Нi, менi, звичайно, всякого побачити доводилось… Але як вам це вдаеться?

Б: Нiчого особливого. Я ще й от так можу!

А: Ох!.. (цензорський сигнал). Припинiть зараз же!

Б: I отак можу…

А: Ну, це вже нi на що не схоже. Навiщо вам це?

Б: Згодний – користi нiякоi. Це ще одна з великого числа моiх непотрiбних здiбностей.

А: А що ви ще можете?

Б: Можу зникнути.

А: Та ви що? Продемонструйте!

Б: Але це – назавжди.

А: Швидше, зараз терпець урветься!..

Б: (зникае).

А: Гей! Мамо рiдна… агов! Де ви?! Зачекайте, я ще хотiв спитати!..

(Занепад рiзкостi зображення).

2004 р.

Боротьба з книгою

Я приiхав до мiста Киева раннього похмурого ранку i, зiйшовши на перон, озирнувся довкiл. Нiхто не зустрiв мене, але я й не розраховував на зустрiч. Не було видно й носiiв, тому я пiдхопив свою, правду кажучи, не надто важку валiзу i попрямував до входу на вокзал.

Скрiзь снували люди, i нiхто не звертав на мене уваги. Менi здалося, що я загубився. До того ж, нiде не було видно напису «Вихiд у мiсто», що iще бiльше мене засмутило. Я ходив з боку в бiк спочатку стурбовано, наче у справах, потiм дедалi безладнiше i нервовiше, щоб привернути до себе увагу (ще трохи i я став би розмахувати валiзою, ризикуючи серйозно травмувати пролаз-дiтлахiв). Зрештою один чоловiк пожалiв мене.

– Ви, мабуть, уперше в Киевi? – запитав вiн мене.

– Чесно кажучи, так, – зiзнався я.

– Тодi я мушу розповiсти вам про своерiдний устрiй нашого мiста i вiдмiннiсть його вiд iнших передових мiст Європи. Всi будiвлi у Киевi пов’язанi мiж собою за допомогою системи спецiальних переходiв, розташованих частково на землi, частково пiднятих на певну висоту опорами, а iнколи проритих пiд землею у виглядi тунелiв. Таким чином, якщо ви намiряетеся кудись потрапити, ви повиннi уточнити маршрут свого руху, щоб дiстатися найкоротшим шляхом i уникнути неприемних перешкод у дорозi.

– Що ви маете на увазi?

– Вам доведеться проходити через рiзноманiтнi заклади i приватнi будинки, i не всi вони зможуть надати вам право вiльного пересування. Часом для того, щоб пройти, достатньо бувае лиш заплатити (часто то досить незначна сума).