Як зникнути повністю

Деякi свiдчення про характер та iнтенсивнiсть зiткнень, що продовжувалися, ще можна було отримувати вiд мiлiцiйних гелiкоптерiв, якi кружляли над самою аварiею так низько, що один з них вибуховою хвилею, спровокованою зiткненням двох вантажiвок, що перевозили пропан-бутановi балони з автогенного заводу, вiдкинуло набiк i це викликало його зiткнення з iншим гелiкоптером, причому перший впав на землю i вибухнув, а другий силою удару був зорiентований в напрямку будiвлi Нацiонального Банку, пробивши стiну, на бiду, саме в тому мiсцi, де проходили електричнi дроти, i в результатi короткого замикання почалася пожежа.

Ймовiрно, наслiдком струсу вiд удару гелiкоптером будiвлi Банку стало порушення герметичностi замковоi арматури газопроводу котельноi Банку. Це викликало витiк газу i подальше посилення пожежi, яка перекинулася на сумiжнi будiвлi i споруди.

Через 42 хвилини пiсля початку аварii вiдбувся дуже сильний вибух, причини якого не з’ясованi досi, але потужнiсть його за приблизними пiдрахунками оцiнюеться бiльш як у десять кiлотонн тротилового еквiваленту.

Епiцентр вибуху був якраз над лiнiею метрополiтену, що проходила в тому мiсцi, це мало наслiдки обрушення внутрiшньоi арки i аварiю поiзда, який саме проходив пiд вибухом…»…»

З гачкiв гiлляччя вiтер дикий крик зрива Несеться капелюх по бруку навтьоки Кришиться дах i вiкон трiскають лутки Газети пишуть:

Бiй з водою ще трива

Гримить гроза, i дощ усi долае межi

Вода морiв уже на греблях закипае

У кожного почався безупинний нежить

З мостiв локомотиви у темiнь поринають[1 - В оповiданнi використано вiрш Якоба Ван Годдiса.

]

Мене вжахнув опис катастрофи, яка вiдбулася, i одночасно втомив. Принаймнi це мене не стосуеться, а довгi описи технiчних подробиць мене дратують. Я гортав сторiнки, а катастрофа все ще тривала. Здавалося, ii опис продовжуватиметься до кiнця книги, але ось вона раптово скiнчилася. Всього лише й загинуло 50 000 чоловiк! Не надто багато. Я сподiвався, що кiлькiсть жертв перевалить за мiльйон, за таких-бо масштабiв аварii! Закривши книгу, я поклав ii до валiзи.

Я почав вiдчувати голод i роздратування через те, що, приiхавши до мiста Киева, сиджу на вокзалi вже понад двi години i досi анi на мiлiметр не просунувся до мети приiзду.

Побачивши натовп людей, який повiльно зникав у якомусь широкому отворi в стiнi, я пiшов услiд за ними.

Як я пiзнiше я дiзнався – це був прохiд до центрального розподiльного колектору.

Ще пiзнiше я дiзнався, що все було зовсiм не так.