Купіть книгу – вона смішна

Це прискорення коштувало йому золотоi медалi, або чим вiн там себе збирався нагороджувати за перше мiсце, тому що коли Дядько програе у таких змаганнях, часто сам будучи iхнiм органiзатором, до нагородження справа зазвичай не доходить. Так от Дядько звичайно ж теж упав, причому врiвень iз Фростом. Деякий час вони ще повзли наввипередки, але незабаром тачки, що вчепились iм у руки, а так само стадо неандертальцiв, що промчало повз них, i табун коней, що iржали зусiбiч, остудили iхнiй спортивний запал.

Вiддихавшись, обидва старi пердуни спробували пiдвестися, причому вдалося це лише одному i це був не Дядько. Вiн знову впав у переорану тачками та ногами, а також добре удобрену гноем землю, схопився за ногу i скрикнув непристойним словом.

– Перелом, – одностайно констатував нашвидку зiбраний науково-медичний консилiум iз усiх присутнiх глядачiв тачкового забiгу.

– Нi, – академiчно парирував Дядько. – Я не чув хрускоту!

Пiд впливом його авторитету еднiсть у лавах рiзко випарувалась i намiтився розкол.

Половина родонаселення – в основному зневiренi домогосподарки, визнавали в Дядьковi довiчного iнвалiда. Інша половина, що в основному мочилася стоячи i смiла перечити першiй тiльки на людях, негативно хитала головами, навперебiй пригадуючи iсторii про стрибки з комори, не розкритi парашути i танцi того ж вечора за активноi участi нижнiх кiнцiвок. Дядько продовжував лежати.

– Це точно перелом, – прорiк, врештi-решт, Фрост, який фiзично не мiг опинитися на дядьковому боцi.

– На спiр! – це вже Дядько.

– Десять доларiв, що ти калiка! – прийняв виклик Фрост.

– Згоден, – це Дядько. – Хоча якщо сперечалися з приводу твоеi iнвалiдностi, то я перемiг би навiть без проведення розтину! – Дружний регiт iз нашого боку. – Потрiбно перевiрити, – прорiк Дядько, як i до цього, лежачи на купi гною та потихеньку там вже обживаючись. – Експеримент! – не закушуючи, вiв далi мовлення на своiй хвилi головний учасник сьогоднiшнього вечора, якому було не звикати до цiеi ролi.

Великий трактор iз червоним дахом пiдiгнали швидко. Несмiливi пропозицii типу: «Може, все-таки рентген…» – було швидко затюкано тими, що бажали гострих видовищ, i iх аргументами: «Їхати довго… Всi лiкарi шахраi…» та iнше. Дядька та його поки ще не занадто травмоване тiло розклали на бiльш рiвному мiсцi з м’яким грунтом.