Купіть книгу – вона смішна

Коли фляга й консервнi банки спорожнiли, а животи наповнились, надiйшла черга головноi страви. Я дiстав Бiблiю, черницi як по командi вирiвнялись, од чого Ельзина права грудь вислизнула з лiвоi руки Джеббса, й обидвi сестри завмерли в першiй позицii сидячи.

– Вiльно, – сказав я iм. – Сьогоднi обiйдемося без вечiрньоi молитви.

Я розкрив книгу на потрiбнiй сторiнцi, вийняв чарiвну гiлочку i почав крутити не менш чарiвну цигарку. Черницi, побачивши, що це була помилкова тривога, розслабилися, коло сили було вiдновлено, i запалена папiроска, поступово зменшуючись, почала свою неквапливу подорож по заблукалих душах проти годинниковоi стрiлки.

На четвертому колi папiроска видихалася, ми ще бiльше розслабилися, вiдносини ще бiльш потеплiшали i навiть почали злегка пiдiгрiватися з одного боку: Джеббс взявся за другу грудь Ельзи, а я поступово напiдсiдав до Єлен, так що нашi колiна один раз стикнулись, але вона трохи вiдсунулася. «Непогано, – подумав я. – менi цих сексуальних вражень вистачить на деякий час». Але зупинятись я не збирався i знову по мiкронах почав змiщуватися в потрiбний бiк. Джима нашi статевi кружляння мало цiкавили, вiн дивився в зоряне небо, наче бачив його вперше. Єлена теж, щоправда, постiйно дивилася в небо, перiодично кидаючи погляди на Джима i вiдсуваючись од мене до нього.

– Ой, зiрка впала! – глибоким голосом прогудiла Ельза, тим самим маючи привiд вирватися з обiймiв Джеббса й оговтатися.

– Це не зiрка, це метеор, – голосом екскурсовода з планетарiю поправив Джим.

 – Дивно… У груднi…

– А-а, – звичним голосом людини, що нiчого не розумiе, глибокодумно прорекла Ельза. – А ти розумний? – це прозвучало вже як образа, i було помiтно, що вона пiшла в наступ на Джима. Але вiн нiколи не звертав на такi речi уваги, i зазвичай iз його кривдниками розправлявся я.

– Просто читаю багато.

– Так? – це вже Єлен вiдкрила другий фронт. Я негайно за це вхопився.

– Так! Джиммi, знаеш, який у нас розумний, майже такий же, як я сильний, – я пiдвiв руку, зiгнув ii i напружив бiцепс, виставляючи його напоказ, вийшло досить ефектно, хоча i недооцiнено присутнiми – темно, напевно, було.

– І про зiрки все знаеш? – запитала Єлен, розвернувшись i намагаючись заглянути Джиму в вiчi, аби не бути враженою розмiром моiх м’язiв.

– І про все! Я ж сказав! – Я не втрачав надiй i напружив другу руку все з тим же успiхом.

– Як цiкаво… – знову сказала Єлен.

Щось у ii голосi менi не сподобалось, i я опустив руки.